Лариса Петрова

Лариса Петрова — біографія

Лариса Федорівна Петрова – поетеса, перекладач, член Національної спілки письменників України, громадський діяч, голова творчого об’єднання «Світлина», заступник голови Спілки жінок міста Києва.

Народилася на Київщині в учительській родині, де змалку навчали цінувати рідне слово. Батько, Федір Васильович Петров, знаний в Україні письменник. Мати, Ніна Андріївна Петрова, за фахом вчителька Української мови, майстриня-вишивальниця.

Лариса Петрова: Підставляймо волі молоде плече

Козацька пісня

Україно мила, – благодатний світ,
Мова солов’їна, калиновий цвіт.
Дихає весною запашна рілля,
А козацька пісня душу звеселя.

Козаки-братове, мужні вояки,
Брали Ви наснагу із Дніпра ріки.
Не скорились долі, що тягла в ярмо.
І хвалити Бога вільно живемо.

Україно рідна, мати пресвята.
Хай козацьку силу зміцнюють літа.
Щоб чужинські орди не прийшли з мечем,
Підставляймо волі молоде плече.

Україно люба, – благодатний світ.
Мова солов’їна, калиновий цвіт.
Дихає весною запашна рілля,
А козацька пісня землю прославля.

Поезія Лариси Петрової

Що тобі судилося

Що тобі судилося
Долею-судьбою,
Те й благословилося
Й лишиться з тобою.
Скільки сліз вже вилилось
На життєвім полі!
Скільки мрій розвіялось
На вітрах юдолі!

Що тобі судилося –
Бог єдиний знає.
Сонце засмутилося,
Літо відцвітає.
Задощить, захмариться
Синє небо ясне.
Осінь не забариться,
Згасне літо красне.

Об'єднати вміст