Мистецький веб-портал

 

Міжнародна медаль Івана Мазепи за 2018 рік

Медаль Івана МазепиМіжнародна літературно-мистецька Академія України назвала відомих патріотів, удостоєних міжнародної почесної відзнаки – медалі Івана Мазепи (рішення № 8).

Нагороджені:

  1. Письменник Йосип Струцюк (м. Луцьк) – за драматичну поему про Івана Мазепу «Анафема», книжку «Операція «Burza», або Ми їх спільно винищимо» та за інші твори про відомі постаті національної історії;
  2. Учасник АТО Петро Билина (м. Васильків Київської обл.) – за книгу «Війна кличе. Стань переможцем»;
  3. Журналісти Леонід та Світлана Фросевичі (м. Київ) – за значну творчу, патріотичну, подвижницьку діяльність на благо України;
  4. Науковці Валентин і Оксана Яблонські (м. Київ) – за монографію «Нескорена Волинь».

Рецензія Ольги Рєпіної на книжку Тетяни Череп-Пероганич «Назустріч сонечку»

НЕНАВ'ЯЗЛИВА ДИДАКТИЧНІСТЬ ІСТИННОЇ ЛЮБОВІ

Тетяна Череп-Пероганич. Назустріч сонечку. — Житомир : Книжкова друкарня «БукДрук» (видавець Євенок О.О.), 2017. 24 с., з іл.

«Потрібно робити так, як потрібно,
а як не потрібно – робити не потрібно»

Вінні Пух

Не перший раз бачу, що письменниця пише оповідання для дітей, враховуючи свій досвід бути матусею. Та й не може бути по-іншому в українських матусь-письменниць, які до безтями люблять своїх діточок! Тому записують, запамятовують, не пропускаючи повз вуха та пам'яті вислови і міркування малюків. У звичайній сім'ї батьки можуть посміятися над витівками своєї малечі, розказати родичам, сусідам. Не так у родині письменницькій. Тут не просто запам'ятовують, що сказала або зробила дитина, а переносять це на папір, ілюструють, видають книжки, надаючи можливість іншим батькам використовувати їхні педагогічні знахідки.

Тетяна Череп-Пероганич у новій книзі для дітлахів «Назустріч сонечку» розповідає добрі історії з позитивним закінченням, у яких багато рефлексій, сенсів та дидактики. Все це не є занудливо незрозумілим, хоча базується на знайомстві читацької аудиторії зі злободенними явищами та особливостями життя української родини та малюка, який пізнає світ. Автор не чурається виписати у своїх оповідках і соціальні проблеми, з якими стикається малеча, коли починає свою соціалізацію через поїздки у транспорті, зустріч зі старенькими, необхідність товаришувати та ділитися тим, що маєш.

Вечір Відвертої Жіночої Поезії "В мені"

Київські поети з патріотичної мистецької платформи "Творчий Сектор" не втомлюються заохочувати слухачів-читачів-глядачів закохуватись в українську поезію: 20 січня о 18:00 поетеса Мальва Кржанівська проводитиме Вечір Відвертої Жіночої Поезії "В мені".

Це вже четвертий захід, присвячений глибоким емоційним жіночим переживанням і українській поетичній ліриці, на котрому зі сцени лунають вірші як відомих київських поеток, так і тих, хто лише пробує себе в поетичній сфері. Тетяна Череп-Пероганич, Таня Власова, Ліза Жарікова, Наталка Музира, Неля Франчук, Юля Хливнюк, Марія Морозова (Лелека), Вітрова Доця, Галина Ромащенко, Юля Кириленко, Катерина Маяковська, Алла Миколаєнко, Тася Гущина, Даша Сидорчук - ці талановиті дівчата нікого ще не лишили байдужим, любов і ненависть, сльози і сміх, ніжна відвертість та п'янка жіноча звабливість - все це ллється зі сцени віршами , музикою і прекрасним співом, затягуючи аудиторію в світ душевного тремтіння. Також вперше на сцені Творчого Сектору виступатиме запрошена поетка Зоря Рей, активістка і майстриня з Івано-Франківська.

Ведучим заходу вкотре буде відомий шоумен Сергій Файфура. Формат заходу передбачає змагання на три призові місця та приз глядацьких симпатій, котрі вручатимуть запрошені відомі діячі політики, літератури та просто цікаві особистості, як вже повелося на заходах "В мені", що дає змогу залучати до літературного життя різні верстви населення та знайомити людей з сучасними авторами.

Нові факти про давнє...

Про книгу Івана Українського та Тараса Мирного «Про злочин «братнього» народу. Російсько-українська війна чи продовження Росією українського геноциду?» (Бібліотека журналу «Бористен»)

Зрозуміло, що як письменнику, мені доводиться багато читати. І не тільки художніх творів – щоб бути «в курсі» справ, розуміти, якими шляхами рухається творча думка моїх колег. Адже для того, щоб написати щось путяще, багато працюю з довідниками й словниками, науково-популярною й науковою літературою. Історією ж цікавлюсь давно і серйозно. А щоб написати повість «Три сходинки голодомору» та цикл легенд «Великий Луг над Дніпром» наполегливо проводила дослідження в бібліотеках і мережі інтернет. Тому книга, яка нещодавно потрапила до моїх рук – «Про злочин «братнього» народу. Російсько-українська війна чи продовження Росією українського геноциду?» зацікавила, а потім і здивувала.

Зацікавила тому, що одразу з’ясувалось – автори неабияк вправно оперують датами, цифрами, фактажем. В яскравій та доступній формі авторами подаються загальноісторичні питання, значний фактичний матеріал дає змогу читачеві опанувати проблеми, які викликали дії деяких українських діячів, міститься аналіз та опис «ключових» особистостей та головних історичних подій.

Концерт Вікторії Лук’янець

20 січня 2018, 19:00 • Національний заповідник Софія Київська • Київ, вул. Володимирська, 24

Всесвітньо відома оперна співачка, народна артистка України Вікторія Лук’янець дасть традиційний благодійний концерт у Софійському соборі. Почути наживо унікальний спів зможуть всього 100 відвідувачів.

Телефон для бронювання квитків: 044-278-46-98

Джерело: http://kyiv-online.net/…

Проти течії Кальміюсу

Володимир Вакуленко

Марія Козиренко

Не так давно побачила світ антологія «Кальміюс». Це свого роду квінтесенція першого східноукраїнського регіонального літературного конкурсу «Кальміюс», проведеного у 2016 році, який відбувався під час фестивалю з однойменною назвою.

Про роботу над виданням розповіли письменник Володимир Вакуленко та художниця, поетеса Марія Козиренко.   

— Володимире, питання до Вас. Як і коли виникла ідея створення антології?

— Це зовсім не моя ідея. В листопаді 2016 року в Краматорську відбувся фестиваль «Кальміюс» на якому були оголошені переможці літературного конкурсу. Власне від того фестивалю і почала створюватися антологія. Але і в цьому випадку ідеї надрукувати антологію належали не організаторам і не мені ясна річ. У 1999 році подібний проект створював у Донецьку Олег Соловей. Останній його 27 випуск, вийшов друком у 2009 році. Далі відбулася тиша і от в 2017 році сталася перша спроба відродити антологію. Ось тут я вже попрацював над власними ідеями, а допомогла мені в їх реалізації художниця Марія Козиренко.

Далі вирішив, раз частини дві, то створити незвичну антологію для читача — «книгу-перевертень». Тобто, з одного боку йдуть дитячі номінанти, з іншого боку — дорослі. Вельми чудово вийшло. Авторів теж не приховував. У деяких непогані перспективи видавати свою творчість окремо, тому я для зв’язків із видавцями позалишав під прізвищами авторів їхні електронні адеси. Ну, і до антології увійшли не лише маловідомі автори: дебютував Олександр Олійник зі своїм романом «Денний звук» (видавництво «Кальварія»), Марія Козиренко та Наталія Дев’ятко добре відомі автори серед читачів, та й мене у широких літературних колах добре знають.

«Літературний Чернігів», №4 (80), жовтень-грудень 2017

Вийшов новий номер популярного журналу «Літературний Чернігів» (2017, № 4), і, як завжди, тут дуже багато талановитих і цікавих творів різних жанрів авторів з України та закордону.

Відкривають свіжий номер часопису вітання очільника Чернігівської облдержадміністрації Валерія Куліча і ректора Чернігівського національного університету імені Тараса Шевченка Миколи Носка, котрі високо оцінюють діяльність журналу «Літературний Чернігів» упродовж 25 років (як відомо, часопис чудово відзначив свій ювілей).

Публікуються добірки поезій Миколи Ткача («Ничильниці»), Романа Кухарука (зі збірки «Слово твоєї істини»), Валентини Громової («Десь там, за краєм світанку аж…»), Євгенії Дуденко «Я стану твоїм демократом…), Євгена Постульги (з нової книги віршів); проза Шевченківських лауреатів Василя Слапчука («Lady Rain») і Мирослава Дочинця («Світло семи днів. Маленькі історії для душі»), а також уривок з історичного роману «Галицька Каліфорнія» Володимира Фриза, оповідання Леоніда Луцюка «Фортеця», бувальщина «Інтим не пропонувати» незабутнього Віталія Леуса. Науковець Олександр Бобир представляє оповідання для дітей видатної Софії Русової. Блискуче дебютувала в журналі двома новелами 12-річна Софія Татарин із Корюківки. Це – дуже високий рівень, як для її юного віку!

Відтворення легенди про чудотворну молитву

Руслана у Святвечір представила великий авторський різдвяний проект “Молитва світла”.

Співачка, яка за фахом хоровий диригент, зізналася, що ідею написання духовного твору вона виношувала ще з 1990-х – часів навчання у Львівській консерваторії, але основним поштовхом стали події зими 2013-14 роки: 

“Під час таких подій, коли  людина вже ні на що не надіється, вона покладається лише на Бога і звертається до Нього. Це дає неймовірну енергію і силу, і вже нічого не страшно”.

Олена Лань: Не залишайте речі під ліжком, їх вкраде бурдебач!

Ви замислювались, чому і дорослі, і малі з таким нетерпінням очікують на Новорічні свята? Хіба не тому, що ці дні є уособленням чогось чарівного, казкового, днями, коли можуть здійснюватися найзаповітніші бажання?

Запевняю: щоб поринути у хвилюючу атмосферу див, не обов’язково  чекати на Новий рік. Треба лише взяти книгу «Бурдебач» сучасної української письменниці Олени Лань, і ви з легкістю поринете в світ казковий і різнобарвний, сповнений хвилюючих пригод і несподіванок. Світ, який познайомить вас, любі друзі, з багатьма забутими, але такими реальними для наших предків міфологічними істотами. І не можна поділяти їх на добрих та злих. Насправді, кожен із персонажів повісті Олени Лань багатогранний та глибоко психологічно виписаний – як і справжні люди.

Визнання «Бурдебач» отримав не тільки в Україні, де був виданий двома мовами, але і в Чехії. У 2017 році книга вийшла друком чеською, з ілюстраціями словацького художника Яна Лауки Скорки.

– Олено, а звідки взялась ідея – написати про домовика, та ще й не звичайного, а «дикого», «лісового»?

– Як журналіст, я працювала для газетного  матеріалу над збіркою наукових статей українських етнографів і була просто вражена  тим, наскільки мало ми знаємо про те, яким бачили навколишній світ наші предки.  Їхні ліси,  річки, озера та, зрештою, і власні обійстя повнилися настільки незвичними казковими істотами, що просто дух захоплювало. 

Чи не в кожній області були свої варіанти «диких»  та «домашніх» духів, про яких ми і гадки не маємо.  Сучасні діти безпомилково дадуть відповідь на питання, як виглядав грецький сатир, але навряд чи попишуть домовика,  мамуну, нявку  чи польовика.

Вже тоді ця  ситуація видалася мені в корені неправильною. Але знайти час, щоб обробити таку силу силенну  матеріалу, вдалося тільки в еміграції, коли закінчився щоденний газетний марафон.

По суті, я поєднала дитячу казку, яку придумала колись для свого сина, – про маленьких чоловічків, які крадуть з-під ліжка все, що погано лежить, та  ідею популяризувати українську демонологію. А кого ще можна зустріти у власному помешканні посеред ночі, крім домового? І де краще сховаєш вкрадені речі, ніж у зачарованому лісі?

Ольга Самолевська – гуманіст, митець, філософ

Українська кінорежисерка-документаліст, поетеса й сценаристка Ольга САМОЛЕВСЬКА цього року відзначила ювілей. Урочиста подія ознаменувалася творчим вечором у столичному Будинку кіно (вул. Саксаганського, 6). Демонструвалися фрагменти з авторських фільмів, пролунали поетичні рядки та виступи друзів і колег.

На студіях «Київнаукфільм», «Кінематографіст» та «Укртелефільм» Ольга Самолевська створила дванадцять стрічок і два документальні цикли. Серед них – «Катерина Білокур. Послання», «Мені страшно малювати маму», «Пам’яті загиблих споруд», «Перша леді зони відчуження», «Я себе запитую» тощо. Суспільно важливе кіно Ольги Самолевської виходить пізнавальним і водночас поетичним. Добрим, гуманним, зворушливим і глибоко філософським. Мисткиню хвилюють проблеми матінки-Землі й конкретних людей.

Талант майстра гідно оцінений, адже має звання лауреата Всеукраїнського конкурсу романів і сценаріїв «Коронація слова», Міжнародної премії ім. Андрія та Арсенія Тарковських, Мистецької премії «Київ» ім. Івана Миколайчука та Всеукраїнського поетичного фестивалю.

Об'єднати вміст