Мистецький веб-портал

 

Опероманія

21 серпня 2017 • 19:00 • Колонна зала  імені Миколи Лисенка (Володимирський узвіз,2) • Квитки 70-250 грн.

«Київські солісти» запрошують на програму ОПЕРОМАНІЯ: представлені «оперні» композитори з неоперними творами (Верді, Вагнер), музика на оперну тему (Сарасате), а «Інтермецо», що зазвичай є переходом між частинами опер (Масканьї, Массне), буде головним «оперним» ланцюжком у концерті.

Національний камерний ансамбль «Київські солісти», Солістка - Лінда-Анетте Верте (скрипка, Естонія), Диригент – Еркі Пехк (Естонія)

Святкова програма до Дня Незалежності

23 серпня 2017 • 20:00 • Подвір'я Музею Івана Гончара (Лаврська, 19) • Вхід вільний

До Дня Незалежності України в Музеї Івана Гончара відбудеться святкова програма "DE LIBERTATE" - музичне дійство з філософською концепцією пошуку сенсу свободи через поезію та спів. Шляхетна та інтелектуальна українська музика прозвучить у виконанні двох легендарних гуртів: Сестер Тельнюк та Хореї Козацької. Тексти Григорія Сковороди, Лесі Українки, Тараса Шевченка, Олександра Олеся, Василя Симоненка, Василя Стуса, Євгена Сверстюка, Оксани Забужко у різножанровому музичному обрамленні стануть присвятою та подякою для країни та для її захисників, які душею й тілом, мечем та словом виборювали і продовжують виборювати українську свободу.

Розпис храму Зіслання Святого Духа у Виноградові

Серце кожного незримо і назавжди прив’язане до шматочка рідної землі. У щедрій зелені садів проглядається батьківський дім.

Розлога верба завжди чекає і виглядає нашого повернення з доріг. Над нею високо і захоплююче кружляють лелеки. У густій траві красується пасіка. Сюди у соти бджоли постійно переносять солодкий нектар. Незабувається материнська вишиванка її заворожуючі пісні, та доріжка, на якій зроблені нами перші кроки на землі. Дух природи і дух народу завжди витають поміж нас. Цими відчуттями постійно укріплюється наша свідомість, громадянська позиція, несхитна віра у Вседержителя, духовні християнські чесноти та мораль.

Талановите подружжя Бойчуків знову збирає друзів на фестиваль "Мовою серця" у Івано-Франківськ

Цього року знову талановите подружжя Бойчуків Роман і Ольга запрошують до Івано-Франківська творчих друзів на Всеукраїнський фестиваль «Мовою серця». Про це і говоримо:

- Ви засновники, чудового мистецького фестивалю, який від і до наповнений любов’ю. У вересні він відбудеться вдруге. Які особисто у вас, як організаторів, враження від першого?

Роман: Таке враження. Що це не рік минув, а було, наче вчора. Пам’ятається мало не кожна деталь. Це і виставка художніх картин Бороденко Наталії з Рівненщини, і виставка робіт фотохудожника з Верховини Руслана Трача, і виставка картин із соломки нашої краянки Галини Різничук; це також чуттєві, як поетичні, так і музично–пісенні виступи учасників, напутнє тепле слово від членів журі; також книжкова виставка авторських книг; презентація поетичної книги київської письменниці Тетяни Череп–Пероганич «Осінь дорослої жінки», екскурсія містом, кавування/чаювання у поєднанні із теплим, щирим, творчим спілкуванням одіні з одними, та багато–багато іншого...

«Трипільський сапет»

12 і 13 серпня 2017 року у мальовничому Трипіллі, неподалік Києва, відбувся перший драйвовий фестиваль української бардівської пісні «Трипільський сапет». Сапет у Трипіллі -- це особливої форми кошик, виплетений особливим формуванням напрямку плетива лози (дідусь вчив мене плести кошики, і я трошки розуміюся на тому). Так от, у сусідніх Українці та Ржищеві цей виріб вже називається інакше. У сакральному для українців Трипіллі є музей трипільської культури. А ще тут чудова акустика, пейзажі, світанки. Якраз тими днями відбувалися метеоритні потоки Персеїд, і певно уперше в житті мені так сильно відкрилися Небеса. Я неспроста про них згадала. Бо автор і організатор фестивалю «Відкриті Небеса» Едуард Драч був нагороджений призом «золотий сапет» за бездоганне виконання кобзарських пісень. 

Названі лауреати Міжнародної літературної премії імені Григорія Сковороди «Сад божественних пісень» за 2017 рік

Цю відзнаку у 2005 році заснували Волинське товариство «Світязь» і ГО «Чернігівський інтелектуальний центр» за сприяння Національної спілки письменників України, Інституту літератури імені Тараса Шевченка НАН України та міжнародних громадських організацій.

З 1 листопада 2014 року засновником цієї премії стала Міжнародна літературно-мистецька Академія України (президент Сергій Дзюба), котра об’єднує відомих письменників, перекладачів, журналістів та науковців із
53-х держав.

Серед лауреатів цієї почесної нагороди за минулі роки – Іван Дзюба, Юрій Мушкетик, Микола Жулинський, Василь Голобородько, Валерій Шевчук, Михайло Слабошпицький, Рауль Чілачава, Кость Москалець, Павло Вольвач, Віра Вовк, Сергій і Тетяна Дзюби, Ігор Павлюк, Віктор Неборак, Володимир Шовкошитний, Дмитро Дроздовський, Анна Багряна; Кшиштоф Зануссі, Богдан Задура, Боян Ангелов, Димитр Христов, Імант Аузінь, Рісто Василевські, Бенедикт Дирліх, Ріта Кіндлерова, Ауезхан Кодар, Віра Чорний-Мешкова, Сограб Рагімі, Сейран Сулейман, Інга Крукаускене та інші відомі письменники, науковці, перекладачі, журналісти, громадські діячі і меценати з України, США, Англії, Німеччини, Канади, Італії, Швеції, Болгарії, Чехії, Польщі, Сербії, Македонії, Латвії, Литви, Ізраїлю, Грузії, Росії, Казахстану, Білорусі та Бразилії.  

«Співатиму, співатиму, поки гласу стане; Хоч і слухати не схочуть, я не перестану...».

(До 200 - річчя від дня народження  МИКОЛИ КОСТОМАРОВА)

Серед славетних ювілярів нинішнього 2017 року виділяється постать геніального історика, письменника, публіциста, перекладача, славіста... Автора 16 томів історичних монографій, шести томів історії в життєписах та ще понад 300 різноманітних праць у багатьох галузях гуманітарних знань. Про людину - енциклопедиста, що володіла десятком мов, один перелік праць якої зайняв би окрему книжку, добре знають лише фахівці. На жаль, його гігантська спадщина до цього часу гідним чином не вивчена і не поцінована. Микола Іванович Костомаров. Як данина пам’яті і шани славетному вченому, досліднику в галузі фольклористики та етнографії, яким він присвятив усе своє свідоме життя, ця стаття.

Народився М. І. Костомаров 16 травня 1817 р. у слободі Юрасівка Острозького повіту Воронізької губернії в родині російського поміщика і кріпачки - українки. Північно - Східна Слобожанщина колись була історичною українською територією (ще у 20 - х роках ХХ століття тут мешкало близько 70% українців, та й зараз українська мова і пісні тут звучать нарівні з російською). Тому оточення формувало уподобання і світогляд майбутнього вченого. Навчався юнак у Воронізькому дворянському пансіоні та гімназії, з 1833 р. – у Харківському університеті. Захистивши дисертацію на тему «Историческое значение русских песен» на ступінь магістра, одержав посаду вчителя історії в Рівненській гімназії. Через рік переїхав до Києва: тут працював за фахом в Інституті шляхетних дівчат, де й познайомився зі своєю майбутньою дружиною, вчителькою музики Аліною Крагельською.

Прихисток зруйнованих доль або Любові багато не буває

Кожному своє. І в поняття «любов» кожен вкладає те, що йому зручно. Мусиш це визнавати, якось толерувати, примирятися, читаючи роман «Любові багато не буває» Олександри Малаш, навіть якщо впродовж усієї книги думаєш одне: «Тікай, дівко, тікай звідти! Харе свої комплекси перевтілювати в любов! Там не буде тобі щастя!». Але й в поняття «щастя» кожен вкладає те, що йому підходить.

У центрі роману біполярний зв’язок хлопця-рятівника, а насправді руйнівника доль і дівчини, що несе любов, а насправді непомірну жертву. І так кружляють вони в своєму біполярному танці, не можучи ні з’єднатись, ні розірватись – впевнені, що діють правильно, в ім’я високих цінностей і любові. А якщо розібратись?

Головна героїня Настя має улюблену роботу, де її шанують, приязні стосунки з усіма, дім, який ділить із люблячою сестрою, а ще – велике серце. Вона допомагає хлопчику з біл-борда, хворому на рак. Пересилає гроші на лікування зі своєї невеликої зарплатні, навіть не знаючи достовірно, чи цей Ромчик існує насправді, чи є вигадкою чергових аферистів. Вона й сама не зрозуміє, коли її пожертвування перетворяться на її ж жертовність. Як в гонитві за грошима вона переживе неймовірне за жорстокістю зґвалтування і лишиться безплідною, як вона стане нелюбою Ромчиковою мачухою і терпітиме, і догоджатиме, і пустить байдужого до неї і їй Ромчикового татка в те місце, яке ще недавно збирали докупи на операційному столі фахівці від гінекології, ледь загоїтись встигло. А все заради Ромчика, бо ж йому потрібна любов, а любові багато не буває… При цьому власні забаганки Настя вперто ігнорує, на себе в неї не лишається любові. Її девіз стосовно себе: «Люблю, то й що? Це тепер не головне» (с. 171).

«Плетиво». Буктрейлер

Книга вийшла у співавторстві Юлії Баткіліної з Харкова і Марії Микицей з Івано-Франківська.

Книга вийшла лише в електронному вигляді і розміщена на «Українському авторському порталі».

Уривок із книги «Українка» Барбари Космовської.

Анотація:

Іванка Матвієнко, талановита віолончелістка, випускниця Львівської консерваторії, їде у Польщу до свого коханого Миколи. Амбітний джазовий музикант, у візіях якого — присмак передчуттів успішних світових турне, поки що змушений заробляти, розвозячи піцу у Варшаві. Готова до самопожертви Іванка сподівається на здійснення своєї заповітної мрії — звести на околиці Львова для них із Миколою будинок, де неодмінно має бути приміщення для музикування, а також кімнати для їхніх матерів, які самотою мешкають у Львові та Дрогобичі. Круговерть подій і людей, необхідність щоразу вирішувати нові завдання та ірраціональні переживання занурюють Іванку в зовсім іншу, незвичну реальність...

 

Уривок

Іванка вагається: розповісти професорові про негаразди чи промовчати. Власне кажучи, вже промовчала. Репетицію пропустила. Бо важко грати, коли так погано. А вже як почнуться нещастя, то кінця-краю не видно. «Біда тебе знайде, хоч і сонце зайде», — казала бабця Леся, і таки напророкувала.

Об'єднати вміст