Мистецький веб-портал

 

Олена Лань: Не залишайте речі під ліжком, їх вкраде бурдебач!

Ви замислювались, чому і дорослі, і малі з таким нетерпінням очікують на Новорічні свята? Хіба не тому, що ці дні є уособленням чогось чарівного, казкового, днями, коли можуть здійснюватися найзаповітніші бажання?

Запевняю: щоб поринути у хвилюючу атмосферу див, не обов’язково  чекати на Новий рік. Треба лише взяти книгу «Бурдебач» сучасної української письменниці Олени Лань, і ви з легкістю поринете в світ казковий і різнобарвний, сповнений хвилюючих пригод і несподіванок. Світ, який познайомить вас, любі друзі, з багатьма забутими, але такими реальними для наших предків міфологічними істотами. І не можна поділяти їх на добрих та злих. Насправді, кожен із персонажів повісті Олени Лань багатогранний та глибоко психологічно виписаний – як і справжні люди.

Визнання «Бурдебач» отримав не тільки в Україні, де був виданий двома мовами, але і в Чехії. У 2017 році книга вийшла друком чеською, з ілюстраціями словацького художника Яна Лауки Скорки.

– Олено, а звідки взялась ідея – написати про домовика, та ще й не звичайного, а «дикого», «лісового»?

– Як журналіст, я працювала для газетного  матеріалу над збіркою наукових статей українських етнографів і була просто вражена  тим, наскільки мало ми знаємо про те, яким бачили навколишній світ наші предки.  Їхні ліси,  річки, озера та, зрештою, і власні обійстя повнилися настільки незвичними казковими істотами, що просто дух захоплювало. 

Чи не в кожній області були свої варіанти «диких»  та «домашніх» духів, про яких ми і гадки не маємо.  Сучасні діти безпомилково дадуть відповідь на питання, як виглядав грецький сатир, але навряд чи попишуть домовика,  мамуну, нявку  чи польовика.

Вже тоді ця  ситуація видалася мені в корені неправильною. Але знайти час, щоб обробити таку силу силенну  матеріалу, вдалося тільки в еміграції, коли закінчився щоденний газетний марафон.

По суті, я поєднала дитячу казку, яку придумала колись для свого сина, – про маленьких чоловічків, які крадуть з-під ліжка все, що погано лежить, та  ідею популяризувати українську демонологію. А кого ще можна зустріти у власному помешканні посеред ночі, крім домового? І де краще сховаєш вкрадені речі, ніж у зачарованому лісі?

Ольга Самолевська – гуманіст, митець, філософ

Українська кінорежисерка-документаліст, поетеса й сценаристка Ольга САМОЛЕВСЬКА цього року відзначила ювілей. Урочиста подія ознаменувалася творчим вечором у столичному Будинку кіно (вул. Саксаганського, 6). Демонструвалися фрагменти з авторських фільмів, пролунали поетичні рядки та виступи друзів і колег.

На студіях «Київнаукфільм», «Кінематографіст» та «Укртелефільм» Ольга Самолевська створила дванадцять стрічок і два документальні цикли. Серед них – «Катерина Білокур. Послання», «Мені страшно малювати маму», «Пам’яті загиблих споруд», «Перша леді зони відчуження», «Я себе запитую» тощо. Суспільно важливе кіно Ольги Самолевської виходить пізнавальним і водночас поетичним. Добрим, гуманним, зворушливим і глибоко філософським. Мисткиню хвилюють проблеми матінки-Землі й конкретних людей.

Талант майстра гідно оцінений, адже має звання лауреата Всеукраїнського конкурсу романів і сценаріїв «Коронація слова», Міжнародної премії ім. Андрія та Арсенія Тарковських, Мистецької премії «Київ» ім. Івана Миколайчука та Всеукраїнського поетичного фестивалю.

«Маланка – 2018» зі Львівським товариством у Києві!

13 січня 2018 • Колонна зала Київської міської ради • вул.. Хрещатик, 36

Правління, Опікунська Рада та Виконавча дирекція Львівського Товариства у м. Києві нагадують, що мистецько-обрядове дійство «Маланка – 2018» відбудеться на Старий Новий рік у суботу, 13 січня 2018р. у Колонній залі Київської міської ради (вул.. Хрещатик, 36).

У мистецькій програмі «Маланка – 2018» братимуть участь:

Чверть століття - зі "Світлицею" у серці

За давньою традицією – в останню п’ятницю перед Новим роком, напередодні «Світличного» дня народження, цьогоріч – ювілейного, двадцять п’ятого! – у «Світлиці» в Сімферополі зібралися однодумці, світличани, щоб оглянутися на ще один прожитий газетою рік і заглянути в рік прийдешній.

Пом’янули побратимів, які несли на своїх плечах «Світлицю» і тримали в Криму українське небо, скільки стало сил. Усі вони тепер – на редакційному стенді «Зі Світлицею у серці…» Гірко, що незадовго до ювілею цей скорботний список поповнився ще одним світличанином, поетом Федором Степановим, котрий був одним з перших працівників редакції у далекому 1993 році…

Молитва до Року Нового

Благословись над Україною, 
Над кожною родиною, 
Дорослим і дитиною,
Над Божим білим світом,
Будь лагідним, привітним,
Зерном добра засійся,
У мирний плащ вберися
Й даруй нам мудрість щедро – 
Засяй у кожнім серці
Любов'ю й милосердям, 
Аби планета наша, 
Аби Вкраїна люба
В розкошах квітували, 
Ніякої напасті та лишенька не знали!

З Новим Роком, з Різдвом Христовим, дорогі українці!

Валентина Михайленко

Назустріч сонечку з письменницею Тетяною Череп-Пероганич

У житомирському видавництві «БукДрук» (видавець Євенок О.О.), напередодні нового 2018 року, побачила світ збірка оповідань для дітей дошкільного та молодшого шкільного віку під назвою «Назустріч сонечку» (24 сторінки, ISBN 978-617-7607-50-1) від письменниці Тетяни Череп-Пероганич.

Головний герой розповідей – веселе хлопченя – непосида і маленький неслухнянчик, який на власних помилках вчиться робити добрі справи. А допомагають йому пізнавати цей непростий світ рідні люди – тато, мама, старший брат, дідусь та бабуся.

Кожне з десяти оповідань, які ввійшли до книжечки, сповнені позитиву і хорошого настрою. Одним словом, українська дітвора отримала під ялинку ще один чудовий літературний подарунок.

У книзі використані ілюстрації художниці Наталії Степанюк, редактор – Ніна Головченко, верстка, дизайн – Світлана Павлюк.

Українці – лауреати Міжнародної літературної премії імені Антуана де Сент-Екзюпері

Відомі українські письменники стали нині лауреатами Міжнародної літературної премії імені Антуана де Сент-Екзюпері (Франція-Німеччина) – за визначну творчу діяльність.

Фундатори почесної нагороди: асоціація діячів літератури, мистецтва та культури «Глорія» (Німеччина) та її представництво у Франції «Глорія – Ліон», і Міжнародна  Академія «ЛІК» (під керівництвом Олени Ананьєвої,  письменниці, журналіста й мистецтвознавця).

Нагороди отримали: чернігівці – поетеса, перекладач, доктор наук із соціальних комунікацій, професор та академік Тетяна Дзюба – за збірку віршів «Танок Саломеї», яка побачила світ у Канаді; і письменник, критик,  перекладач, журналіст Сергій Дзюба – за казкову трилогію (три романи) для дітей «Душа на обличчі» – про пригоди  кленового бога Кракатунчика; та знаний письменник з м. Одеси Богдан Сушинський – за роман «Жереб вікінга».

Перекладацький проект триває – «Дивлюсь я на небо» перекладено італійською і азербайджанською

Євген Букет, голова Товариства редакторів української Вікіпедії,
головний редактор газети «Культура і життя»

Невдовзі після виходу в світ книги перекладів усесвітньовідомого вірша Михайла Петренка «Дивлюся на небо» Товариство редакторів української Вікіпедії звернулося до вікіпедистів із різних країн з проханням створити статті про твір у Вікіпедіях, тими мовами, якими створено переклади.

На наше прохання відгукнувся Ельгюн Явер оглу Аталієв – адміністратор азербайджанської Вікіпедії і голова громадської організації «Волонтери Вікімедіа Азербайджан». Він не тільки створив статті про твір Михайла Петренка в турецькій та азербайджанській Вікіпедіях, а й зробив авторський переклад вірша «Дивлюся на небо» азербайджанською мовою.

Ельгюн народився в Баку в 1984 році. Закінчив Азербайджанський Державний Економічний Університет. Працює в Рахунковій палаті Азербайджанської Республіки. Вільно володіє азербайджанською, турецькою, російською та англійською мовами. З 2008 року редагує Вікіпедію та інші проекти Фонду Вікімедіа, в яких переклав сотні статей з різних мов на азербайджанську, а також на інші мови.

Переклад Ельгюна Аталієва опубліковано в останньому цьогорічному номері газети «Культура і життя», разом з двома іншими новими перекладами твору – італійською та ерзянською мовами.

До речі, щоби створити наймелодійніший текст італійською Центр італознавства Інституту філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка навіть провів спеціальний конкурс серед студентів і викладачів. Перемогла в ньому викладач італійської мови кафедри романської філології Інституту філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка Марія Гарсія де Хесус. Створення цього перекладу ініціював засновник Андрушівської обсерваторії Юрій Іващенко.

А зараз пропонуємо читачам порталу «Жінка–УКРАЇНКА» самостійно оцінити як звучить чудовий вірш Михайла Петренка співучими італійською та азербайджанською мовами.

Вивчаємо іноземні мови з пригодами або перемоги сміливого мишеняти

Ми вже поінформували наших читачів, що напередодні Новорічних свят у Винниківській загальноосвітній санаторній школі-інтернаті (Львівська область) відбулась презентація мультфільму, який учні цього навчального закладу намалювали на казку відомої української письменниці з Дніпра Еліни Заржицької «Хоробре мишеня». Але то була не єдина презентація. На юних художниць очікував сюрприз.

 Нагадаємо, що над малюнками паралельно працювали дві школярки – Софія Юрдига та Вікторія Дитиняк. Кожна створила свій неповторний образ сміливого мишеняти.

Втім, автор тексту Еліна Заржицька перебувала у розпачі недовго. Після обговорювання з фахівцями Дніпропетровської обласної бібліотеки для молоді ім. М. Свєтлова було вирішено наступне.

Мультфільмом стала робота Софії Юрдиги.

Малюнки Вікторії Дитиняк були використані для створення електронних казкових коміксів у спільному проекті письменниці та обласної бібліотеки для молоді ім. М. Свєтлова «Вивчаємо іноземні мови з пригодами» – для вивчення англійської, французької та польської мов.

«Сподіваємось, що яскраві малюнки коміксу й численні пригоди маленького героя мають надати допомогу вчителям та батькам у заохоченні дітей та підлітків до вивчення іноземних мов, – зазначає директор бібліотеки Ольга Матюхіна. – Ми плануємо виставити комікси на ю-тубі до Новорічних свят. Зробимо такий невеличкий, але корисний подарунок бажаючим удосконалити свої знання з іноземних мов. Наразі вже маємо комікс двома мовами. До Різдва сподіваємось випустити комікс польською. Та й на цьому не зупинимось. Працюємо далі...»

Як українське мишеня заговорило японською, а вихованці шкіл-інтернатів зі Львівщини та Дніпропетровщини півроку працювали над спільним пізнавально-мистецьким проектом

Напередодні Новорічних свят у Винниківській загальноосвітній санаторній школі-інтернаті (Львівська область) відбулась презентація мультфільму, який учні цього навчального закладу намалювали на казку відомої української письменниці з Дніпра Еліни Заржицької «Про Пищика-молодця, школи «Сакура» бійця». В анімаційній версії вона називається «Хоробре мишеня». Сценарій до цієї казки отримав особливу відзнаку журі ІІІ Всеукраїнського конкурсу сучасної радіоп’єси «Відродимо забутий жанр» (Київ).

У Винниках мультфільм презентували з японськими титрами – гідно підводячи підсумки 2017 року, який Указом Президента України П. Порошенка визначено Роком Японії в Україні.

Озвучили стрічку діти з Дніпропетровської обласної загальноосвітньої санаторної школи-інтернату № 3. Переклад японською зробила дніпровська японознавець Катерина Сударська.

Об'єднати вміст