Жінка-УКРАЇНКА

Дмитро Хоркін – харизматична і цікава особистість. Про цього молодого, талановитого чоловіка багато чого можна розповісти, бо в творчому, професійному житті досягнуто ним немало. Але сьогодні наша розмова про інше, про те, як багато може зробити людина, коли має бажання й любов до країни в якій народилась і живе. 

- Дмитре, Вас знають і поважають як талановитого ведучого багатьох улюблених програм українського радіо, але віднедавна Ви ще й активно ведете волонтерську роботу. З чого все розпочалось? 

- Усе розпочалось з Євромайдану, коли я разом зі своєю колегою Тетяною Литвиновою домомагали людям на Майдані під час сильних морозів, а потім (після перемоги Революції
Гідності), з початком агресії Росії  в Криму, а згодом і на Донбасі, - ми започаткували прямоефірні спецпроекти на Національму радіо України.

Це були ефіри, де ми порушували надважливі теми, робили прямі включення із зони АТО, підтримували бійців. Потім нас, як ведучих не лише радіопрограм, а й концертів, запрошували вести різноманітні заходи на підтримку Української Армії. Нині ми не тільки ведемо, а й повністю організовуємо концерти і в Києві, і у прифронтовій зоні АТО.

- Ви це робити не сам. Розкажіть про тих хто з Вами нині в усіх добрих починаннях.

- Як я вже й говорив, проводимо усі заходи в парі з Тетяною Литвиновою - українською телерадіоведучою Першого Національного. Інформаційну підтримку надає Національна радіокомпанія України у особі керівника Анатолія Табаченка. А матеріальна підтримка - від глядачів наших концертів.

- Де саме відбуваються благодійні концерти? Який їх результат? 

- Вже відбулося більше двадцяти - в Українському Домі, Національній музичній академії України, Центрі народної творчості «Печерськ» і безпосередньо у військових частинах та госпіталях. На жаль, не можу називати точні місця і самі батальйони - державна таємниця, але загалом це спецпризначенці й танкісти, що дислокуються на Донеччині. Результати: ми веземо до воїнів-захисників не тільки артистів. А й закуповуємо для них військове спорядження, спеціальне взуття, медикаменти, теплі речі та продукти.

- Ось і нещодавно Ви повернулися зі сходу країни – це Ваша мала батьківщина. Які враження від побаченого нині там?

- На жаль, моє рідне місто Торез не під контролем Українського уряду... Бути там мені не можна - я для «днр»-вців – ідеологічний ворог.
Важко це коментувати. Торез - місто, яке ще у 17-му столітті, як слободу Олексіївську, заснували біглі українські кріпаки з Чернігівщини та Полтавщини. Це - українське місто, але російська пропаганда зробила свою диявольську справу. Сподіваюсь, Донеччина буде звільнена від цієї терористичної нечисті, і я зможу побувати вдома.

- Сьогодні у благодійних заходах Ви не тільки ведучий, а й виконавець пісні, яку разом з колегою присвятили воїнам АТО. Наскільки впевнено почуваєтеся в ролі співака? Чи будуть нові пісні?

- Так, оце тільки півроку як почав співати на сцені. Для моєї напарниці - Тетяни Литвинової - це професія, вона - дипломована вокалістка, а я - актор дубляжу й диктор. Розмовляю, читаю, а от співати - не співав. Спочатку було важко, а зараз як риба у воді. Навіть наш видатний поет Вадим Крищенко запропонував заспівати одну з пісень на його вірші. Незабаром запишемо.

- Як вдається поєднувати основну роботу з волонтерством?

- За рахунок вихідних, їх у мене, як і відпустки, не було із початку Євромайдану і війни на сході України.

- У своїх радіоефірах Ви спілкуєтеся з людьми з різних регіонів України. Що на Вашу думку за цей тяжкий для всіх час змінилося в свідомості українців?

- Люди об’єдналися, єднає спільна біда - війна. Слухачі стали більш активними, добрими, співчутливими. У свідомості ми - українці - позбуваємось комплексу сирітства: замість формули «дай-дай» і звинувачень всіх і вся у наших бідах, почали самі брати на себе відповідальність за свою країну і за свої життя. Це дуже добре.

Фото зі сторінки в фейсбуці Дмитра Хоркіна.

Спілкувалася Тетяна Череп-Пероганич