Слово про Україну

Юлія Миргородська: Українським героям слава!

Україна моя, ти вся в ранах.
Кровоточать святі місця,
Над могилою Нігояна,
Веремія, Сольчаника.

Тільки вулиці кров’ю вмились,
Попід кулями ворогів.
Тихо плаче моя країна
Хриплим голосом матерів.

Не вбивайте! Не треба воєн!
Сотня душ. Хіба мало вам?
Ще багато ЖИВИХ ГЕРОЇВ
Вдячні мертвим своїм життям.

І, якщо ти не можеш змиритись,
Україна в тобі повстала.
Я за тебе буду молитись!
Українським героям слава!

Інна Ковальчук: Тут вільно жити, вмерти – й воскресать

РІД

Тут Шлях Чумацький
вперся у поріг
старої милосердної каплички,
і по-братерськи ділиться на всіх
окраєць сонця
та пелюстка свічки,

омиті молитвами знахарі
не чули зроду-віку про плацебо,
і сяють, мов сузір’я, угорі
відбитки доль
на плащаниці неба.

Це звідсіля на прощу
і на рать
іде мій рід, якого не скорити…
Тут вільно жити,
вмерти – й воскресать
в ряснім буянні молодого квіту…

Аліна Голик: Україні

Безмежна велич неба голубого
Золотовусі обійма поля,
Шумлять вони і стеляться шовково
Під сиренади вітра-скрипаля.

Співає соловейко у калині,
Аж сонце забрело в зелений гай,
Й присіло відпочити на вершині,
Послухати пісні про рідний край.

Рясніють мальви і буяють рожі,
О, Україно, квіт твій берегти
Я зобов'язуюся завжди гоже,
Тобі іще віки цвісти

Руслана Федюк: Майбутнє нашої країни будується зараз кращими людьми, які за її майбутнє віддають своє ЖИТТЯ…

…У кожної держави бувають визначальні, найважливіші історичні моменти і на кожне покоління випадають певні історичні випробування. Ще недавно нам здавалось, що нашій незалежності, суверенності нічого не загрожує… але життя здатне підносити сюрпризи, як приємні, так і не дуже… Сьогодні Україна стоїть на порозі епохальних змін і сьогодні від нас усіх і кожного зокрема залежить, чи звучатимуть гордо і могутньо  Слова – Україна і Український народ! Сидіти і мріяти про краще можна, але воно само по собі не прийде!

Лілія Ніколаєнко: Я – українка і душею, і серцем

Я – українка і душею, і серцем. Моє коріння є і на Поділлі, і в Карпатах. Вірю, що у нинішній важкий час Україна вистоїть і розквітне у вінку вільних народів. Бо лише тоді можна збудувати міцну державу, коли уже сформована свідома і патріотична нація, а наразі наші здобутки досить великі і це лише початок! Єднаймося!

Анастасія Комлікова: Роздуми про корисність творчої праці

Кожен має щось таке, що може бути корисним людям і його державі. Тож якщо подарувати оточуючим частинку своєї душі через мелодію або слово, це буде важливим кроком для розбудови нації. Якщо наші діти будуть чути від матері-берегині справжню українську пісню, читати разом із батьками якісну українську книгу і дивитися високохудожні фільми вітчизняного виробництва, тоді вони будуть рости, пишаючись своєю державою. Наше завдання – допомогти їм.

Анастасія Мандрика: Моя Україно

Україно моя, найрідніша у світі –
Є в нас ріки і гори, ліси і поля,
Тут росте в нас родюча пшениця і жито,
Це моя найдорожча земля!

Як тебе не любити, Вітчизно кохана:
В моїм серці зі мною завжди
І весняний бузок, і квітучі каштани,
Яблуневі й вишневі сади.

Біля кожної хати – червона калина,
А у хаті – на кожнім столі коровай.
Розцвітай, багатій, дорога Україно,
Мій єдиний, з дитинства улюблений, край!

Тетяна Притуляк: Мислити треба лише в позитивному напрямку

Як і кожен свідомий Українець надіюся на те, що всі зміни, які відбуваються у нашій державі, допомагають нам всім зрозуміти наскільки є важливою підтримка ближнього і те, що прийшов той час усвідомити, що ми всі заслуговуємо на майбутнє з Богом в душі, з добрими задумами в голові і з достатком в кожній  сім'ї.

Зміни завжди починаються з власних думок, отож мислити треба лише в позитивному напрямку і все обов'язково збудеться.

Ірина Любиченко: Щастя по-справжньому можливе лише з Україною

Хто ще може позмагатися з українцями в почутті патріотизму. Ми зациклені (в хорошому розумінні цього слова) на цьому від народження і до кінця днів своїх. І, навіть, коли доля закидає нас далеко від України, ми все одно залишаємось українцями в душі. Там ми знаходимо все:і гроші, і спокій, і, навіть, визнання, а от щастя по-справжньому можливе лише з Україною. Такі ми вже є українці.

Леся Приліпко: Моя Україно!

Україно, я твоя донька!
А ти мати моя сивочола
Ось тобі моя тепла долонька,
Зоре моя світанкова

Я йду босоніж по росі
Милуюсь аквамариновим небом
Жовто-блакитну стрічку в косі
Я зробила своїм оберегом

Ненько,я дім твій не лишу
В край чужий журавлем не полечу
Я твоя надія, я майбутнє пишу
Твого життя несу свічу

Я твоєю захоплююсь красою
І Карпати, фортеця немов
Ти прокинулась цією весною
Сон відібрала дітей твоїх кров

Лани, поля – твоє тіло
А діти – ніжна душа
В устах від горя все заніміло
Взялась за плечі рука чужа

Леся Шмигельська: Ти у мене одна

Сказати, що Україна моя земля – не сказати нічого… вона у мені болить, кричить невинною мукою і просить: «Допоможи! Мені, матері своїй!…». Несе на Голгофу хреста…це наші гріхи, наші поразки і невдачі. Робити певні висновки?… зарано, чи… уже запізно? О, Україно, як надихатися тобою? Де взяти стільки світла і неба… мирного неба?… Сліди важкого чобота печуть груди, вростають мукою у твоє пречисте лоно. О, моя Україно…

Та я все одно вишепчу, вимолю тебе з мороку, бо ти у мене одна – єдина і неділима, як сонце, що у небі, як саме небо… 

Тетяна Кобзар: Найцінніше для мене в Україні — це маленька батьківщина

Найцінніше особисто для мене в Україні – це маленька батьківщина мого батька Василя Прокоповича Кобзаря, який народився в селі Виселок Оржицького району на Полтавщині. Безмежні простори Посулля, запашні трави луків, квітучі плями травневого бузку. І лелеки, які повертаються щовесни. Далекі спогади дитинства. Минув час, немає ані хутірця з дивною назвою Виселок, немає найріднішої Людини – Батька. Тільки лелеки повертаються щовесни, та в моєму мистецтві – та Людяність і Любов, яку дарував Батько.

Об'єднати вміст