Жінка-УКРАЇНКА

Заплющую очі і бачу чисте,бездонне небо. Родючі поля, застелені пшеницею кольору сонця.  Безкрайні ріки та чисті, мов сльоза джерела. Все – це моя Батьківщина. Мені до болю знайомий запах цієї беззахисної, але в той же час сильної та терплячої країни. Де кожен знає ціну свободи, а національна свідомість зашкалює навіть у 15.

Та відкривши очі, я бачу жах буденності…. Небо плаче сірими сльозама від болю, земля вмирає від спраги, а ріки просять порятунку з кожною хвилиною все більше й більше. Все, що будувалося роками розгромили практично за рік, немов цими шляхами пройшов велетень, не дивлячись собі під ноги, все змінилося, окрім людських відчуттів…

Я згадую  кожного ворога, кожну втрату, кожну перемогу. Ці деталі закарбувалися в моїй пам’яті, немов шрами на тілі, та стоять перед моїми очима й досі… Кожен вибух, кожен постріл, кожна смерть - вбивали в мені частинку мене.

Моя пам'ять знову повертається  у той злощасний 41 рік, коли нацистська Німеччина розпочала війну з СРСР.  Я був малим, проте запах та біль свого народу в’ївся в мій мозок, немов рак, і роз’їдає  до сьогоднішнього дня все прекрасне в моїх думках.

Народ довго боровся за мир. Та все ж настав той  щасливий день, коли ми отримали перемогу! Всі були радісні і думали, що це остання війна у їхньому житті. Що їхні діти, внуки та правнуки не знатимуть часів лихоліття. Та все ж вони помилялися…

Я знову заплющую очі і бачу  кохану. Вона щаслива, що має живих дітей, здорових онуків та одну «Єдину країну».

Розплющивши їх і обернувшись довкола, я бачу ту ж ситуацію, що й 75 років тому. Молоді хлопці вмирають, матері «чорні» від горя, а міста немов після цунамі… Скрізь запах смерті! Війна повернулася і не жаліє нікого. Цього разу Росія проти України – 2015 рік… невже світ змінився і людські цінності втрачено, коли йде брат проти брата?

Виникає безліч запитань в моїй голові: чому, навіщо і за що це все українському народу???За що?? Вже майже рік триває запекла війна двох братніх народів…. Невідомо ще скільки триватиме це і скільки поляже невинних душ.

Хочеться спочинку!!! Знову заплющую очі і бачу чисте, бездонне небо. Родючі поля, застелені пшеницею кольору сонця.  Безкрайні ріки та чисті, мов сльоза джерела!!!!