Слово про Україну

Інна Ковальчук: Тут вільно жити, вмерти – й воскресать

РІД

Тут Шлях Чумацький
вперся у поріг
старої милосердної каплички,
і по-братерськи ділиться на всіх
окраєць сонця
та пелюстка свічки,

омиті молитвами знахарі
не чули зроду-віку про плацебо,
і сяють, мов сузір’я, угорі
відбитки доль
на плащаниці неба.

Це звідсіля на прощу
і на рать
іде мій рід, якого не скорити…
Тут вільно жити,
вмерти – й воскресать
в ряснім буянні молодого квіту…

Аліна Голик: Україні

Безмежна велич неба голубого
Золотовусі обійма поля,
Шумлять вони і стеляться шовково
Під сиренади вітра-скрипаля.

Співає соловейко у калині,
Аж сонце забрело в зелений гай,
Й присіло відпочити на вершині,
Послухати пісні про рідний край.

Рясніють мальви і буяють рожі,
О, Україно, квіт твій берегти
Я зобов'язуюся завжди гоже,
Тобі іще віки цвісти

Руслана Федюк: Майбутнє нашої країни будується зараз кращими людьми, які за її майбутнє віддають своє ЖИТТЯ…

…У кожної держави бувають визначальні, найважливіші історичні моменти і на кожне покоління випадають певні історичні випробування. Ще недавно нам здавалось, що нашій незалежності, суверенності нічого не загрожує… але життя здатне підносити сюрпризи, як приємні, так і не дуже… Сьогодні Україна стоїть на порозі епохальних змін і сьогодні від нас усіх і кожного зокрема залежить, чи звучатимуть гордо і могутньо  Слова – Україна і Український народ! Сидіти і мріяти про краще можна, але воно само по собі не прийде!

Лілія Ніколаєнко: Я – українка і душею, і серцем

Я – українка і душею, і серцем. Моє коріння є і на Поділлі, і в Карпатах. Вірю, що у нинішній важкий час Україна вистоїть і розквітне у вінку вільних народів. Бо лише тоді можна збудувати міцну державу, коли уже сформована свідома і патріотична нація, а наразі наші здобутки досить великі і це лише початок! Єднаймося!

Анастасія Комлікова: Роздуми про корисність творчої праці

Кожен має щось таке, що може бути корисним людям і його державі. Тож якщо подарувати оточуючим частинку своєї душі через мелодію або слово, це буде важливим кроком для розбудови нації. Якщо наші діти будуть чути від матері-берегині справжню українську пісню, читати разом із батьками якісну українську книгу і дивитися високохудожні фільми вітчизняного виробництва, тоді вони будуть рости, пишаючись своєю державою. Наше завдання – допомогти їм.

Анастасія Мандрика: Моя Україно

Україно моя, найрідніша у світі –
Є в нас ріки і гори, ліси і поля,
Тут росте в нас родюча пшениця і жито,
Це моя найдорожча земля!

Як тебе не любити, Вітчизно кохана:
В моїм серці зі мною завжди
І весняний бузок, і квітучі каштани,
Яблуневі й вишневі сади.

Біля кожної хати – червона калина,
А у хаті – на кожнім столі коровай.
Розцвітай, багатій, дорога Україно,
Мій єдиний, з дитинства улюблений, край!

Тетяна Притуляк: Мислити треба лише в позитивному напрямку

Як і кожен свідомий Українець надіюся на те, що всі зміни, які відбуваються у нашій державі, допомагають нам всім зрозуміти наскільки є важливою підтримка ближнього і те, що прийшов той час усвідомити, що ми всі заслуговуємо на майбутнє з Богом в душі, з добрими задумами в голові і з достатком в кожній  сім'ї.

Зміни завжди починаються з власних думок, отож мислити треба лише в позитивному напрямку і все обов'язково збудеться.

Ірина Любиченко: Щастя по-справжньому можливе лише з Україною

Хто ще може позмагатися з українцями в почутті патріотизму. Ми зациклені (в хорошому розумінні цього слова) на цьому від народження і до кінця днів своїх. І, навіть, коли доля закидає нас далеко від України, ми все одно залишаємось українцями в душі. Там ми знаходимо все:і гроші, і спокій, і, навіть, визнання, а от щастя по-справжньому можливе лише з Україною. Такі ми вже є українці.

Леся Приліпко: Моя Україно!

Україно, я твоя донька!
А ти мати моя сивочола
Ось тобі моя тепла долонька,
Зоре моя світанкова

Я йду босоніж по росі
Милуюсь аквамариновим небом
Жовто-блакитну стрічку в косі
Я зробила своїм оберегом

Ненько,я дім твій не лишу
В край чужий журавлем не полечу
Я твоя надія, я майбутнє пишу
Твого життя несу свічу

Я твоєю захоплююсь красою
І Карпати, фортеця немов
Ти прокинулась цією весною
Сон відібрала дітей твоїх кров

Лани, поля – твоє тіло
А діти – ніжна душа
В устах від горя все заніміло
Взялась за плечі рука чужа

Леся Шмигельська: Ти у мене одна

Сказати, що Україна моя земля – не сказати нічого… вона у мені болить, кричить невинною мукою і просить: «Допоможи! Мені, матері своїй!…». Несе на Голгофу хреста…це наші гріхи, наші поразки і невдачі. Робити певні висновки?… зарано, чи… уже запізно? О, Україно, як надихатися тобою? Де взяти стільки світла і неба… мирного неба?… Сліди важкого чобота печуть груди, вростають мукою у твоє пречисте лоно. О, моя Україно…

Та я все одно вишепчу, вимолю тебе з мороку, бо ти у мене одна – єдина і неділима, як сонце, що у небі, як саме небо… 

Тетяна Кобзар: Найцінніше для мене в Україні — це маленька батьківщина

Найцінніше особисто для мене в Україні – це маленька батьківщина мого батька Василя Прокоповича Кобзаря, який народився в селі Виселок Оржицького району на Полтавщині. Безмежні простори Посулля, запашні трави луків, квітучі плями травневого бузку. І лелеки, які повертаються щовесни. Далекі спогади дитинства. Минув час, немає ані хутірця з дивною назвою Виселок, немає найріднішої Людини – Батька. Тільки лелеки повертаються щовесни, та в моєму мистецтві – та Людяність і Любов, яку дарував Батько.

Ольга Мінтенко: Україна – країна талановитих людей

Україна – країна талановитих людей. Це я змогла зрозуміти вповні аж в університеті, ширше ознайомившись із творчістю відомих і не дуже людей.

 

Об'єднати вміст