Галина Рибачук-Прач

Галина Рибачук-Прач — автобіографія

Я народилась у мальовничому селі Добре, що на Волині. З дитячих років увібрала в себе вільний дух, Дух Волинського краю. Батьки прищепили мені любов до книги. Вечорами, при каганці, тато читав нам казки, мама полюбляла тихими вечорами читати «Кобзаря», добре памятаю «Наймичку», вона цитувала її напам'ять.
Це були неповторні, щасливі роки…

Збігло багато літ, життя моє – це мандри… На даний час проживаю у місті Вінниці. Прийшлось воно мені до душі.

Читати далі

Галина Рибачук-Прач: Україно, моя ти доле

Україно, моя ти доле

Я не можу тебе прирівняти
ні до Заходу, ні до Сходу,
бо в чарівній красі одна ти,
облюбована вільним народом.

Ось Волинь, моя рідна колиска,
зовсім поруч-славетні Карпати,
Слобожанщину та Поділля
завжди буду я величати...

Читати далі

Поезія Галини Рибачук-Прач

Старий дуб

Течія бурлить, клекоче,
Води камінь точать,
Біля річки на пагорбі
Древній дуб шепоче…

Шепче старий,шепелявить
Жолуді кидає,
Про життя своє в століттях
Щось розповідає…

Повз нього пройшло чимало
Людей добрих й хтивих,
Його крона прикриває
Й козацькі могили…

Під тим дубом кохалися
Й клялися довіку,
Бути вірними в любові
Жінки й чоловіки…

Бачив дуб той війни й сльози
Бачив і наругу,
Часом плаче ,як дитина,
Не втримавши тугу…

Осипає жовте листя
Встеляє землицю,
Щоб коріннячку старому
Під ним обігріться

Швидко,швидко пройде зима
Старий дуб ожиє,
Щедро вкрасить свою крону
Й людей обігріє…

Бо у нього стільки сили,
Що вистачить знову
Століттями ще зростати
Та вести розмову..