Галина Рибачук-Прач: Україно, моя ти доле

Україно, моя ти доле

Я не можу тебе прирівняти
ні до Заходу, ні до Сходу,
бо в чарівній красі одна ти,
облюбована вільним народом.

Ось Волинь, моя рідна колиска,
зовсім поруч-славетні Карпати,
Слобожанщину та Поділля
завжди буду я величати...

Україно,моя ти доле,
вірю свято-знову розквітнеш,
подолаєш усі негаразди,
ворогів своїх в попіл розітреш.

Сплинуть роки й нове покоління
стане вірші про Тебе складати,
та історію тисячоліть
буде з честю оберігати.

А поки що,милуюсь щоденно
сходом сонця,рікою,дібровами,
та молюся за всіх,поіменно,
діточок Твоїх закатованих…

Рано-вранці сльози росинки
Землю зболену покривають,
а можливо,це Ангели з неба
життя воду для нас посилають…

Я не можу тебе прирівняти
ні до Заходу,ні до Сходу,
бо єдина ти рідна мати
українського всього народу.

 

* * *

…Немає кращої землі для мене 
ніж та, у котрій народилась, зростала ,
Ще змалечку, гуляющий босоніж,
В піснях я неньку Україну прславляла.

Україна споконвіків славилась соїми Кобзарями, піснями, мальовничими селами, працьовитими людьми.
Ми такі є, були і будемо, в наших душах жива пам'ять про минуле і як би хто не старався змінити історію, ми її пізнаємо все більше, й все більше відкриваємо для себе нашу чарівну, співучу, казкову Україну.

Слава Україні!