Савко Катерина, народилася в 1986. Маю сім'ю, донечку та сина. За спеціальністтю психолог, та мрію служити в новій патрульній поліції, чекаю набору у нашому місті, Первомайську що на Миколаївщині.
То є великою неправдою, міфом вражим, що ми, південь України є новоросами, недоукраїнцами. Ми любимо свою землю. Народилася та виростала на Одещині, в сім'ї справжніх патріотів. Так і народився в мені з дитинства патріот, з дитинства пишу вірші, мабуть скільки себе пам'ятаю - пишу. Не хотілось би, щоб мої вірші колись зникли разом зі мною.
… Мені мов наснилась картина.
Стоїть в горах Криму дівчина.
І стогін, і плач звідти лине,
А сукня на ній жовто-синя.Вона не просила – волала,
Вона допомоги чекала!
Звала ледь не кожну людину,
Взиралася в кожну шпарину.Прикривши на грудях руками
Свої окривавлені рани.
А ворон у небі літає,
Він слушної миті чекає.Ось крок ще раз зробить – і …
прірва,
Та сукню ніхто вже не зірве,
Ніхто не обріже волосся,
Зламати її не вдалосся!Второпала я, – та дівчина,
То ж ненька моя – Україна!
Ми всі не повинні їй дати,
Від відчаю в прірву ступати!Це ж наша земля влита кров’ю
Зігріймо ж її ми любов’ю
То ж мужніми будьмо людьми
Врятуймо, а хто як не ми?!
Її за вроду він кохав,
Та вона з часом помарніла,
Її за косу він кохав
Коса із часом побіліла,
Іще за стан стрункий кохав
Вона ж його донці віддала,Ю
Як дивно він її кохав
Вона ж по-справжньому кохала.То не легенда – правда суща
Людська душа є невмируща
І навіть там на небесах
Її душа в твоїх руках.Минає час, минає все,
Одне ж на світі не минає,
На крилах нас воно несе
Кохання справжнє не вмирає.
В житті проста до болю суть
Її я вам сказати мушу
До раю тіло не беруть
Завжди кохайте в людях душу.