Жінка-УКРАЇНКА

Її за вроду він кохав,
Та вона з часом помарніла,
Її за косу він кохав
Коса із часом побіліла,
Іще за стан стрункий кохав
Вона ж його донці віддала,Ю
Як дивно він її кохав
Вона ж по-справжньому кохала.

То не легенда – правда суща
Людська душа є невмируща
І навіть там на небесах
Її душа в твоїх руках.

Минає час, минає все,
Одне ж на світі не минає,
На крилах нас воно несе
Кохання справжнє не вмирає.
В житті проста до болю суть
Її я вам сказати мушу
До раю тіло не беруть
Завжди кохайте в людях душу.