Слово про Україну

Анна Скляренко: Патріотична сповідь

Чому моїй любій країні,
Красивій й багатій неньці-Україні,
Не дають спокою ніяк,
Не полишають загарбницьких атак!

Ви кажете, що ви нам браття,
Аж очі світять від завзяття.
«По братськи» ви забрали Крим!
І що на черзі? Донецьк, а може й Львів?

Марина Мірзаєва: Україна багата, Україна прекрасна, Україна рідна

Щодня я притуляюся до неї, аби прошепотіти «люблю». Рідна земля для мене є не тільки годувальницею, але й головним натхненником у житті. Україна це те, що живе вічно, а ти у цій вічності лише вітер, що вносить зміни у пориві власних думок і бажань. Кохати свій народ, свою землю не задля збагачення, а просто так найвища цінність і найбільше уміння жити у гармонії із власним серцем. Осягнути важливість своєї особистості у формуванні нації і безкорислива праця в ім'я своїх змеляків найблагородніше, що може зробити людина за життя. Навчившись любити свою країну ти зробиш крок до процвітання і розвитку власного народу, краплиною якого і ти є сам.

Любов Долик: Господи, порятуй мою Україну!

Молитва

Мій Господи, пришли мені якусь думку світлу і тиху,
пролий світло у моє єство, у мої думки і чуття!
Боже, наповни мене своїм милосердям і мудрістю!
Господи, навчи мене, як іти, як діяти за волею Твоєю найвищою…

Ірина Баковецька:Слава жінкам-героям!

Призначення жінки – не лише продовжувати рід, але й оберігати його своїм духом і тілом. Наш рід – український, а отже, кожна з нас повинна берегти національний вогонь з інстинктом материнства – словом, думкою і справами, так як це робили відомі жінки-борці за щастя України.

Словом, ділом і правди думками, 
Як вогонь родовий, Україно, 
Ти захищена нами – жінками, 
Наша Ненько і наша Дитино. 

Слава Україні! Слава жінкам-героям!

Людмила Ґрацієвська: Тут я щаслива

Що писати про Україну… Це дуже складно, особливо зараз. Будь які слова виглядатимуть або занадто банально або ж занадто пафосно. Я просто її люблю. Тут живе моє кохання, мої діти, батьки. Тут я щаслива. А ще– Часточка мого серця завжди буде линути у лемківські Карпати, звідки викорчували частину мого роду. Той потяг десь глибоко, закарбований на генетичному рівні і час од часу пробивається у вірші.

Галина Фесюк: З нами Бог і Україна

Я – жінка-українка, народжена з великої любові моїх батьків, які віддали свої молоді роки боротьбі за вільну Україну, за майбутнє без москалів, які нищили і нищать мою Україну. І сьогодні моя Україна опинилася у важкому політичному, економічному і соціальному стані. Її знову заразили вірусом війни. І не хто-будь, а наш сусід – путіноянець.

Оксана Максимів: Україна – невичерпне джерело натхнення

Мабуть, не вистачить на світі слів, щоб висловити те, що для мене означає «Україна». Це, перш за все, це − рідна земля, − земля, де я народилася, де зростала, пізнаючи її красу, чарівність, неповторність, що воєдино сплетені з її випробуваннями, болями та стражданнями.

Завдяки моїм рідним, яким я щиро вдячна за своє виховання, у моєму серці ще з раннього дитинства почали проростати паростки любові та захоплення рідною країною, її прекрасною природою, її милозвучною мовою, краса якої виливається у поетичному слові та народній пісні, неперевершеним мистецтвом, що розквітає з давніх-давен у барвах вишиванок, рушників, килимів, у орнаментах писанок, у квітчастих візерунках збанків і тарелів…

Ірина Вороняк: Люблю рідну землю

Люблю рідну землю. Любов цю не вимірюю кількістю вишиванок у шафі. Люблю Львівщину. Хочу щоб її бачили насамперед українською. Що я маю на увазі? Наприклад, містечко Жовква. За останніх кілька років сформувався стеоретип «Жовква – королівське місто». Факт, польські королі і магнати якийсь час володарювали у ньому. Але… Жовква – це і гетьманське місто: за даними деяких істориків,тут початкову освіту здобував гетьман Богдан Хмельницький, послів до Карла ХІІ з Жовківського замку відправляв Іван Мазепа, бував у місті і гетьман Петро Дорошенко. Зрештою, нинішня Жовква – то колишнє руське село Винники, мешканці якого займалися виноробством.

Віталія Савченко: Це мій народ! Моя Україна!

Мій гордий, сильний духом народ. Терплячий, роботящий, співучий, щедрий, люблячий та милосердний народ, котрий не втрачає людяності не дивлячись на ні на що. Жертовний, віруючий, сильний і тому незламний. Народ велет, народ атлант, що достойний своїх славних предків. Моя Україно, ненечко-нене, нині важко тобі рідна. Кров'ю вмитая, заплакана і зажурена, тужиш гіренько за синами побитими супостатом. Б'єшся чаєчкою-голубочкою над дітьми своїми. Моя Вкраїно-матінко, понад усе на світі хочу бачити тебе щасливою та радісною. Щоб пісні лилися, а не кров, щоб цвіла ти, а не задихалася димами від пожарищ, щоб росли у тебе нові діти, а не могилоньки з хрестами.

Оксана Аніщенко: Найголовніше — ніколи не зраджувати!

Переламні роки, дні, години, хвилини, секунди… Переламні не тільки для України, але й для всього світу. Дні в котрі пишеться нова історія нашої Батьківщини. І через якийсь час вийдуть нові підручники з історії та географії України, підручники, по котрих, вже наші діти будуть навчатись в школі. І що саме вони по них будуть вчить, зараз, сьогодні, залежить саме від нас з вами. Від кожного небайдужого українця!

Слава Світова: На Україну чекає розквіт та світле майбутнє!

Кажуть, нове життя завжди народжується в муках. А ще – існує думка про те, що незалежність так просто не дається… Мабуть, зараз ми усі є свідками народження Нової Незалежної України, українською мовою пишеться Нова Історія, пролилася свята кров – кров Небесної Сотні, люди немов скинули з себе якийсь панцир, стали добрішими, людянішими. Дівчата з гордістю прикрашають своє волосся українськими віночками з квітів, звичайні хлопці стають героями! Дехто вперше повірив у Бога… А дехто вперше полюбив Україну… Якими б важкими не були події, ми це переживемо і станемо сильнішими. На Україну чекає розквіт та світле майбутнє! Я у це вірю.

Лілія Климчук: мій громадський обов'язок

Цілісність сучасної хореографії України породжується співіснуванням багатьох національних танцювальних культур у просторі й часі. Саме буття України на стику територіального розміщення зумовило її зв'язок із загальносвітовим історико-культурним простором. Таким чином, і у сучасній хореографічній культурі домінуючими стають процеси загальної інтеграції. Це співіснування, взаємовплив, взаємопроникнення різноманітних типів знання про мистецтво руху, які сприяють створенню цілісної світової моделі побудови хореографічного твору. Діалог між різними світоглядами уможливлюється тим, що всі вони мають спільну основу для свого розвитку — універсальні людські цінності.

Об'єднати вміст