Слово про Україну

Інна Булько: Україна стане квітучою європейською державою

Україна – країна у якій я народилась. Тоді, в ті роки, коли моя країна знаходилась у складі СРСР, я не могла повністю усвідомити її значення та вагу. Я ще була дитиною та сприйняття світу було інакшим. Коли Україна отримала незалежність та почала свій шлях становлення як оновлена держава, я повністю відчула велику гордість за свою країну.

Не все було ладно на цьому шляху. І зараз, у такі скрутні часи, я бажаю, щоб держава вистояла, щоб не роздрібнилась на шматочки, не зазнала знову феодального устрою, щоб зберегла свою єдність. Гадаю, що Україна стане дійсно квітучою європейською державою, що до влади прийдуть люди, які прагнуть всебічного розвитку нашої країни. Бо за Україною увесь народ, та цей народ – українці.

Матір рідна

Україно, матір рідна,
Ти рідніша стала.
Ти так віддано любила,
Що синів віддала.

Небесам ту сотню братську,
С кров’ю відпустила.
Долю Богові козацьку,
Серцем  народила.

Відібрали волоцюги,
Житіє могутніх.
Бісові пекельні слуги,
Вбили незабутніх.

Почорніли небосхили,
Гори пошатнулись.
Наче вік важкий віджили,
В відчай одягнулись.

Та от ні, не подолати,
Божі вподобання.
Доведеться лиш прийняти,
Болісні страждання.

З ними мудрість опануєм
Й підіймем руїни.
А брехню і зло зруйнуєм,
В нашій Україні.

Київ, 10.03.2014

Анна Шпилевська: Про Героїв ніяк не забудемо!

Захурделило. Згурдилось. Сплакалось,
Сонце кров'ю людською накрило.
І червоні небесні ліхтарики
Тихо з болем увись полетіли.

Не ліхтарики – люди катовані,
Та облиті, об’юшені кров'ю.
Мов летять із небесною сотнею
Сльози тих, в кого траур сьогодні.

Про Героїв ніяк не забудемо!
Їхні неньки, дружини, брати,
Їх батьки а чи діти засуджених 
Нагадають про подвиг святий.

Бо звитяжні і вірою й правдою
Україні служили у бо́ю.
Зкатувалось. Заскімлило. Сплакалось
Серце Тих, хто сьогодні у пам'яті,
Душі Їх – наших Славних Героїв!

Анна Багряна: Завжди і для всіх залишаюся насамперед українкою

Де б я не їздила, де б не мешкала, завжди і для всіх залишаюся насамперед українкою. А вже потім – письменницею, перекладачкою, жінкою, матір’ю…

Вважаю своїм обов’язком гідно представляти свою країну в світі. Хочеться вірити, що мені це вдається. Бо Україна – щомиті в моєму серці. У моїх думках і мріях. У моїй творчості. У моєму материнстві. У всьому, що я роблю. 

Валентина Сидорук: Україну люблю й пишаюся нею

Україну люблю й пишаюся нею. Для мене святими є ці сім літер. Мені дуже імпонують слова Тетяни Майданович: «Така нам буде Україна, які у нас будуть серця». До 145-річчя «Просвіти» запропонували цю тему для роздумів учням Іллічівських шкіл. Ми, просвітяни, просто купалися в дитячій любові до України. І це дає мені наснагу для активної громадської роботи.

Ольга Харченко: Моя любов до України

Я люблю і обожнюю свою рідну-неньку Україну. Запитаєте чому? А я скажу, що надзвичайні краєвиди, солов’їні пісні, що лунають ще з мого дитинства та все інше, що не можливо описати звичайною людською мовою, можна передати лише серцем. 

Моя Батьківщина подбала особисто за мене, надавши мені безкоштовну вищу освіту та житло. Моя ненька-Україна збагатила мій внутрішній світ талантом до вишивання. Україна, її талановиті лікарі врятували моє життя і надали мені можливість працювати, постійно маючи змогу скористатися санаторно-курортним лікуванням і творити руками красу, яку переживаю в душі.

Наталія Крісман: Я – УКРАЇНКА!!!

Я – УКРАЇНКА!!!
Ну, стріляй,
Що гірше вже, як дух розп'ято,
Коли рука кривава ката,
Яку народ давно прокляв,
Вбиває брата?

Я – УКРАЇНКА!
Не боюсь
Ні смерті вже, ні ран болючих,
Сьогодні всі кайдани рвуться,
Я з лона світлих революцій
До Волі рвусь.

Я - УКРАЇНКА!
Краще смерть,
Бо після неї воскресіння...
Я вже не стану на коліна,
В моїй душі тризубий герб,

Я - УКРАЇНА!!!

Тетяна Протчева: Чим більше будуть знати про Україну, тим більше їй довірятимуть

Вишивка — це мова без слів. Своєю вишивкою знайомлю з культурою нашої України. Чим більше будуть знати про Україну, тим більше їй довірятимуть. Це укріплює й економічні зв язки.

Людмила Мисько: Україна – це я, вона в мені, вона зі мною

На міжнародних симпозіумах мене часто називають одним словом «Україна». Я відчуваю шалену відповідальність, адже за моїми вчинками, моєю  творчістю судять про всю країну. В цей момент гостро усвідомлюєш  – Україна – це я, вона в мені, вона зі мною і так буде завжди поки живеш.

Ірина Виртосу: Про Україну

На тлі подій Єромайдану маю лиш кілька слів: біль, тривога, надія. 

Наталка Криничанка. Скрипки жаль

Слова та музика Наталки Криничанки.

Виконують: Наталка Криничанка та чоловічий вокальний октет «Орфей».

Інна Стар: Про Україну

Як можна не любити, і не пишатися країною, в якій ти народився, ріс, мріяв, кохав, робив перші кроки і спроби, помилявся, падав,  вставав, вірив… Скажу від щирого серця – я пишаюся! Я – люблю!

Головне ніколи не стидатися того, хто ти є. Не приховувати свого походження. Не важливо, народився ти в селі чи в місті, в заможній чи звичайній родині з середнім достатком,  важливо те – що ти українець!!! Вір в себе і в свою країну, вставай і досягай своєї мети, здійснюй свої мрії, все лиш в твоїх руках…»

Об'єднати вміст