Слово про Україну

Оксана Маковець: Україно моя. Україна – це ти. Україна – в віках (триптих)

1. УКРАЇНО  МОЯ!

Україно моя!
            Ти омита купальськими росами.

Україно моя!
            Ти оспівана музами стоголосими.
Україно,
           Землице свята, з плідним полем,
Що постало  одвіку,
           З  довічною долею.

Наталія Шуліка: Люблю.

Абсурдно жити в країні і не любити її. Я – люблю. Люблю це велике, метушливе місто-столицю в якому живу, люблю свій рідний Ірпінь, в якому народилася і виросла, люблю село серед розкішних лісів, де відпочивала школяркою щоліта у бабусі.

Хтось бажає відпочинку за кордоном. А мені до душі Крим і Карпати, чи навіть Полтавщина і Чернігівщина. Бо все це – моя Україна.

Любов Відута: Я — українка

Я – українка. Вважаю, що краще зробити бодай одну маленьку справу, аніж невпинно балакати, що щось колись зроблю для своєї країни. Для мене патріотизм – не порожній звук. Це, передовсім, те, що вкладаю у тексти. Якщо погортати мої книжки для дітей і для дорослих, то, сподіваюсь, це стає очевидним. Вірші про мову, слово, Україну, про батьків, про традиції і свята говорять самі за себе. У дитячих збірках надважливу роль відіграє ілюстрація. Символіка, яку привносять художники, є частиною нашого спільного задуму, бо книжка – колективна праця.

Олена Голубовська: Я – українка і серцем, і душею

Я – українка і серцем, і душею, і помислами.  Тому мені приємно, що у спадок нам, сучасникам, дістався від наших пращурів такий ось безцінний скарб – щирі музика, пісні, поезія… Україна для мене – це  душа: талановита, співуча, небайдужа.

Марія Дзюба: Наказ совісті: «НЕ МОВЧАТИ!»

Хай Вам це і в страшному сні не присниться! Про що я? А уявіть собі на мить державу, націю без книжок і газет, без музики і пісень, без театру й кіно, без картин і скульптури, але! З безплатним харчуванням, житлом, транспортом і всіма решту благами, які б виключали усе мистецьке і духовне. Скажете: нісенітниця!? Бо навіть страви не буває без мистецтва приготування та культури споживання як і житла без архітектурного задуму та стін у ньому без оздоби, чи засобів для пересування і всього решти без художнього дизайну. 

Наталія Дев’ятко: Легенда про жито

Тихо. Ніч навколо розправила крила над степом, над курганами. Ходить степом вітер, землі не зачіпаючи, тільки деінде пискне кажан чи зірка зблисне – і згасне. Тихі ночі у степу, бо то сон. Зійде сонце, відкриваючи поле, вийдуть люди, щоб почати жати жито, застрекотять комбайни, а поки поле спить і марить, що воно досі степ прадавній.

Тетяна Череп-Пероганич: Моя Україна

Я щаслива людина, бо маю в серці Україну, бо я – українка і пишаюся тим, що народилася і живу саме на цій благодатній землі.

Тарас Шевченко писав: «Мені здається, якби батьківщина моя була б найбіднішою на землі – і тоді вона мені здавалася б кращою від Швейцарії і всіх Італій. Ті, котрі бачили одного разу нашу країну кажуть, що бажали б жити і померти на її прегарних полях. Що ж нам казати, її дітям? Належить любити і пишатися прегарною матір’ю».

Світлана Іщенко: Візит

Звичайно, всі свої думки і все, що наболіло, я, будучи поетесою, виписую в моїх віршах... Хочу додати до рубрики «Слово про Україну» цей вірш. З моєю старшою донькою Дженніфер я їздила на Україну в 2007 році навістити батьків в Миколаєві... У цьому вірші – мої враження про поїздку.

 

Візит

І по Мазепі...

Ольга Лопата: Улюблена пісня сина — українська

Колись, в складний період мого американського життя, коли я розгубилась, втратила орієнтири, не могла розібратися в собі, коли мучило неясне невдоволення собою, мені пощастило здійснити незабутню подорож по різних країнах, і кожна, така самобутня, така неповторна, чимось важливим обдаровувала мене.

Марія Кудрявцева: Любити не словом, а ділом

Україну, як і будь-яку батьківщину, треба любити не словом, а ділом. Лише власні старання та справи дозволяють людині носити горде ім’я  - українець.

Я за фахом етномузиколог. Моя професія пов’язана з музичним фольклором. І всі студентськи роки, разом із гуртом «Божичі»,у якому я співаю вже 15 років, ми займалися тим, що збирали по всій Україні залишки народної співочої та танцювальної культури. А потім відтворювали максимально близько ці рідкісні та унікальні пісенні зразки, аби зберегти їх для нащадків.

Об'єднати вміст