Олеся Сінчук — український композитор, співачка, виконавиця (фортепіано, сопілка, гітара), поетеса, художник-графік. Член національної Ліги українських композиторів, Творчої спілки «Асоціація діячів естрадного мистецтва України», Національної спілки театральних діячів України.
Працює у стилях - етно, фолк, акустичний рок, популярна музика, лірична пісня, романтичні твори для фортепіано.
Коли я думаю про Україну, в моєму серці звучить мамина пісня. Квітує і рясніє спілими плодами сад, величезним соняхом розцвітає квітка сонця, і верб густих зелені водоспади збігають тихо у дзеркальну голубінь ставка. Коли я думаю про Україну, я бачу чарівну вишиванку неба, і зелені левади, обсипані сонячними зайчиками кульбаб, золоті ниви пшениць. По яких пливуть червонодзьобі комбайни, я бачу полонини Карпат и терикони Донбасу, посмішку Одеси і засмагу Ялти. Я чую плескіт хвиль Дніпра і морський прибій Севастополя, трудовий гул Харкова і Дніпропетровська, державницький ритм Києва.
Тисячолітніми птахами злітають спогади про чарівні часи трипільської доби, таємничі знаки сонця та галактик на глиняному посуді, образ Берегині-Матері, одвічний, величний, святий.
***
Я шепотіла голосом твоїм,
Переливалася у кожен подих,
Пила з очей глибоких тихий подив,
І сповивала райдугами дім...
Я у тобі росинкою була,
Промінчиком і полум’ям жагучим,
Я підіймалась на високі кручі
І бігла вдаль, мов дівчинка мала.
І свято Сонця ожило в мені -
Творити світ - величний, заповітний!
Творити вітер! І в зимових квітах
Знайти цілунки наші вогняні!
Донечці