Жінка-УКРАЇНКА

МІЙ  СКАРБЕ  ЄДИНИЙ

Мїй  зоряний  краю, моя  Україно!
Єдина  на  світі  така  є  краса,
Де  землю  вкриває  хрещатий  барвінок,
Де  перлами  сяє  срібляста  роса.

До  тебе, землице,
Чолом  припадаю,
Босоніж  ступаю
На  теплу  ріллю.
Тобою  живу  і
Тебе  величаю,
Сповідую  свято
І  боготворю!

Мій  скарбе  єдиний, колиско  дитинства
Прекрасна, мов  фея, багата, мов  рай,
Оспівана  в  пісні, омита  сльозою,
Увінчана  терном. Оце  є  мій  Край.

1962 р.

ВЕСНА  В  УКРАЇНІ

Яка  краса!  Які  чарівні  шати
Весна  тобі  дарує, рідна  земле.
Не  можна  це  словами  описати,
Ні  фарбами  намалювать. Даремно.

П’янке  повітря  ніжно  сповиває
Берізоньку  струнку, зеленолисту,
Роса срібляста  перлами  вкриває
Голівоньку  її, немов  намистом.

Таке  глибоке, чисте  синє  небо
Напевно, тільки  тут,  у  нас, буває…
І  соловій, цей  чарівник  маленький,
Так  ніжно  й  солодко  лиш  тут  співає.

Струмок  дзюрчить  і  ніжно  щось шепоче
Вербі  зеленій, що  над  ним  схилилась,
Немов  дівчина  мрійно  в  сині  очі
Коханого  свойого  задивилась.

А  ніч, а  ніч..!  Як  же  її  змалюєш..?
Як  тайни,  чарами  сповиті, розгадаєш?
Хіба  лиш  серцем  музику  відчуєш,
І  то  тоді, коли  ти  сам  кохаєш.

1964 р.

КРАЮ  РІДНИЙ

Мій  краю  рідний, земле, Україно,
Як  змалювати  цю  твою  красу,
Коли  весною  яблуні  духмяні
Вплітають  квіти  у  твою  косу.

Та  ще  гарнішою  буваєш  ти  уліті,
Коли, вдягнувши  сукню  золоту,
Черпаєш  в  небі  пригорщі  блакиті
І  робиш  з  неї  стрічку  голубу.

А  восени – неначе  вишиванка…
Ну  хто  отак  тебе  розмалював?!
Багряно-золотава  Роксолянка…
Хто  той  митець, що колір  цей  зіткав?

Узимку  вся  ти  болосніжно-ясна.
Вся в  діамантах, перлах, корунках…
О, матінко  моя, яка ж бо  ти  прекрасна
У  лісі, в  полі, у  сільських  садах.

Розалія Тарнавська, 
08.11.2013 р. Львів.