Слово про Україну

Олена Голубовська: Я – українка і серцем, і душею

Я – українка і серцем, і душею, і помислами.  Тому мені приємно, що у спадок нам, сучасникам, дістався від наших пращурів такий ось безцінний скарб – щирі музика, пісні, поезія… Україна для мене – це  душа: талановита, співуча, небайдужа.

Марія Дзюба: Наказ совісті: «НЕ МОВЧАТИ!»

Хай Вам це і в страшному сні не присниться! Про що я? А уявіть собі на мить державу, націю без книжок і газет, без музики і пісень, без театру й кіно, без картин і скульптури, але! З безплатним харчуванням, житлом, транспортом і всіма решту благами, які б виключали усе мистецьке і духовне. Скажете: нісенітниця!? Бо навіть страви не буває без мистецтва приготування та культури споживання як і житла без архітектурного задуму та стін у ньому без оздоби, чи засобів для пересування і всього решти без художнього дизайну. 

Наталія Дев’ятко: Легенда про жито

Тихо. Ніч навколо розправила крила над степом, над курганами. Ходить степом вітер, землі не зачіпаючи, тільки деінде пискне кажан чи зірка зблисне – і згасне. Тихі ночі у степу, бо то сон. Зійде сонце, відкриваючи поле, вийдуть люди, щоб почати жати жито, застрекотять комбайни, а поки поле спить і марить, що воно досі степ прадавній.

Тетяна Череп-Пероганич: Моя Україна

Я щаслива людина, бо маю в серці Україну, бо я – українка і пишаюся тим, що народилася і живу саме на цій благодатній землі.

Тарас Шевченко писав: «Мені здається, якби батьківщина моя була б найбіднішою на землі – і тоді вона мені здавалася б кращою від Швейцарії і всіх Італій. Ті, котрі бачили одного разу нашу країну кажуть, що бажали б жити і померти на її прегарних полях. Що ж нам казати, її дітям? Належить любити і пишатися прегарною матір’ю».

Світлана Іщенко: Візит

Звичайно, всі свої думки і все, що наболіло, я, будучи поетесою, виписую в моїх віршах... Хочу додати до рубрики «Слово про Україну» цей вірш. З моєю старшою донькою Дженніфер я їздила на Україну в 2007 році навістити батьків в Миколаєві... У цьому вірші – мої враження про поїздку.

 

Візит

І по Мазепі...

Ольга Лопата: Улюблена пісня сина — українська

Колись, в складний період мого американського життя, коли я розгубилась, втратила орієнтири, не могла розібратися в собі, коли мучило неясне невдоволення собою, мені пощастило здійснити незабутню подорож по різних країнах, і кожна, така самобутня, така неповторна, чимось важливим обдаровувала мене.

Марія Кудрявцева: Любити не словом, а ділом

Україну, як і будь-яку батьківщину, треба любити не словом, а ділом. Лише власні старання та справи дозволяють людині носити горде ім’я  - українець.

Я за фахом етномузиколог. Моя професія пов’язана з музичним фольклором. І всі студентськи роки, разом із гуртом «Божичі»,у якому я співаю вже 15 років, ми займалися тим, що збирали по всій Україні залишки народної співочої та танцювальної культури. А потім відтворювали максимально близько ці рідкісні та унікальні пісенні зразки, аби зберегти їх для нащадків.

Об'єднати вміст