Ліщинська-Кравець Галина Львівна
Народилася у 1969 році у місті Комарно Городоцького району Львівської області. Випускниця фізико-математичного факультету Дрогобицького державного педагогічного інституту (тепер університету) імені Івана Франка.
Вишивкою почала займатися в 1987 році на факультеті громадських професій цього університету. ЇЇ вчителем вишивки була і до сьогодні залишається Заслужений майстер народної творчості Мирослава Кот.
Якою є моя Україна? Це моя батьківщина – місця, де зростала, де полюбила, де народила своїх дітей, де німіють могили рідних людей. Це мої батьки і молитва про їх здоров’я та довгі роки життя. Це мої діти – сини-соколи, моя надія і опора у житті. Це мої друзі, яких з роками стає менше, але вони надійні, як криця. Це мої учні, які кличуть мене поза очі „мама”. Це люди, яких зустрічаю дорогою на роботу вже 22 роки. Це мої вишивки, без яких не існую, не дихаю. Це клаптик землі, яку обробляю і запах якої часом сниться. Це мої здобутки і втрати – які б не були, але вони мої. Це розповідь без пафосних слів, але це про мою Україну.
Автор: Ліщинська-Кравець Галина Львівна
Опубліковано: Початкова дизайн-освіта: готовність учителя до організації художньої праці з обдарованими учнями // Колективна монографія за редакцією В.П. Тименка. Київ, ТОВ “Інформаційні системи”, 2010 ст.335-382
Вишивання – невід'ємна складова частина культури українського народу, національної духовності, морально-етичної, матеріальної культури. Навчаючи школярів мистецтву вишивання, вчитель у першу чергу повинен володіти методикою та техніками виконання швів української вишивки, а також доносити до учнів технологічні, візуальні особливості художнього вишивання.
Проблема формування творчих здібностей та художньої майстерності підростаючого покоління засобами традиційного народного мистецтва завжди була і залишається актуальною. На кращих творах декоративно-ужиткового мистецтва України, свого регіону потрібно навчати молодь бачити і відчувати колір, лінію, форму. Саме тому необхідно забезпечити найбільш ефективні умови для засвоєння особливостей технік і технологій різних видів народного декоративного мистецтва, зокрема плетіння з природних матеріалів.
Для їх приготування слід попередньо пробланшувати капустяне листя, обрізати потовщення. Потім натерти картоплі, змішати з потертою цибулиною, сіллю, перцем, борошном і смажити звичайні деруни (терчаники – тому голубці називаються терчаними). Деруни повинні мати овальну форму. Наступним кроком є приготування м’ясного фаршу: свинину навпіл з яловичиною змолоти, додати пасеровану цибулю, сіль, перець до смаку. Формуємо голубці: на капустяний листок викладаємо дерун, на нього – столову ложку фаршу і загортаємо все конвертом. Складаємо щільно у товстостінну посудину, заливаємо (щоб ледь покрило) водою, змішаною з вершками чи сметаною, кладемо лавровий листок, духм’яний перець, підсолюємо і варимо 60-80 хв після закипання. Голубці найкраще смакують з грибною підливою або смаженою зі шкварками цибулею. Смачного!
