Ці та інші статті, фотогалереї робіт і тематичні відео, пов'язані з народним мистецтвом, дивіться також на сайті майстрині: http://vishivanka.net.ua
Автор: Ліщинська-Кравець Галина Львівна
Опубліковано: // Золота скриня. Українські художні ремесла: практичний посібник / Упорядник: Б.М. Терещук. – Чернівці: Видавничий дім “Букрек”, 2007. – 176с.
Багато дослідників звертаються до вивчення жіночої сорочки – унікального явища української культури, адже цей благодатний матеріал дає можливості всебічного наукового вивчення і етнографам, і художникам, і педагогам. Навчання учнів технології крою, орнаментування, пошиття української жіночої сорочки є важливим з огляду на виховання у них художнього смаку, потягу до прекрасного, а також сприяє поєднанню технологічного та мистецького аспектів трудового навчання. Найрізноманітніші аспекти вивчення сорочки – від регіонів поширення до орнаментально-символічного оздоблення. Проте, надзвичайно важливим є вивчення однієї з основних ознак одягу – конструктивних особливостей та технології пошиття. Основною рисою традиційної української сорочки є її декоративна мальовничість, яка відображає високий рівень культури виробництва матеріалів для сорочки, створення її різноманітних форм, володіння багатьма видами та техніками оздоблення та опорядження. Сорочка – один з найдавніших елементів одягу, основними типами якої були:
За матеріалами мистецтвознавчої та технологічної літератури
У сучасному вишивальному мистецтві відомо понад сто технік вишивання. Серед них вирізняються техніки вишивки бісером, які поєднують у собі водночас як прийоми нанизування, так і вишивання.
Рахункова вишивка бісером застосовується в основному для декорування одягу, а також для вишивання картин та декоративних панно. До основних прийомів відноситься вишивання горизонтальними паралельними рядами та паралельними вертикальними рядами.