Жінка-УКРАЇНКА

Я так люблю, тебе моя ти Україно,
Я так люблю блакитні небеса, 
Я вірю в те, що встанеш із руїни,
І знатимуть — народ наш не вмира.

Пройдуть роки, та я вже не забуду,
Як виросла на батьківській землі,
Плекати мову нашу рідну завжди буду
Й ніколи не покину ці краї.

В біді тебе не можу залишити, 
Хоч як би важко не було нам жить,
За тебе буду Господа молити, 
Оберігати, прославляти і любить.

Я так люблю тебе, моя ти Україно, 
Ті води чистії, степи й луги,
Я знаю, що для мене ти - єдина 
На довгії-предовгії роки!!!

Безумовно, національне - це те, що завжди було, є і буде, проте це те, що творить націю і тримає її дух. Питання в тому як часто кожному з нас хочеться звертатись до цієї теми? В сучасному світі перевантаження зайвою інформацією, мультикультурності, агресії й чужинної культурної експансії все відчутнішою стає потреба повсякчасного навернення до рідного. Музика, одяг, література, традиції й обряди – все це дає духовне здоров’я, почуття безпеки і гідності, наявності «свого» і життя серед «своїх», а як наслідок мотивує до позитивнішого сприйняття свого народу і активної участі в його житті. І це саме те чого потребує Україна сьогодні: нашої любові і праці на її благо.

Україна багата красою своїх пейзажів, історією й архітектурними пам'ятками, храмами, що виграють золотими куполами, але найбільше багатство нашої держави – мудрі, працьовиті й добрі люди. Зустрічаючись із такими людьми завжди отримуєш поживу для душі.

Саме ці люди возвеличують нашу країну, множать здобутки, зачаровують своєю вдачею і своєю піснею, вражають шляхетністю і милосердям. Про таких людей хочеться писати, хочеться із ними спілкуватися, щоб погрітися в променях їхніх посмішок і подарувати читачам побільше світла.

Україна – це Європейська країна, національна і самобутня, але, разом із тим надзвичайно космополітична.   І це країна, передусім, молодих людей, які багато знають, багато вміють і багато прагнуть осягнути. Це країна надзвичайно цікавої культури, що поєднує у собі як і етнічно-національні елементи та стилі, так і сучасні напрямки танцю, співу, одягу… Це країна, яка любить своє, але так само прагне полюбити і зрозуміти інше, саме інше, а не чуже, бо чужого у цьому світі немає. Країна надзвичайної співочої мови і прекрасно-мелодійних голосів, талановитих людей…  Країна яка живе у невпинному процесі творення… Бо інакше не можна… Бо тільки так є життя…

В кожного з нас є поняття рідності - родина, близькі люди, близька земля - переважно, то земля дитинства. Я найкраще і найвільніше чуюся в Карпатах, бо народжена там, і до серця близька мені Буковина - край мого батька. Та поняття рідного краю для мене значно ширше - то Україна, така різна ментально і така етнографічно багатолика. Але вона моя, і в яке би я місто не завітала, я точно знаю - я вдома, бо це моя країна.