Нове на порталі
Творчий марафон
Популярний вміст
Слово про Україну
Світлана Соколова: Ми зможемо збудувати міцну процвітаючу країну
Україна – це моя Батьківщина. Тут я народилася і люблю цей край. Мені дуже подобається подорожувати по Україні. Коли їду на Волинь, то бачу безліч прекрасних пейзажів – це і непроглядні ліси Полісся, де живуть мавки і прекрасні голубі бездонні озера Волині, де ще водяться лісовики. Київ я люблю за те, що гостинно прийняв в свої обійми і тут я можу реалізувати всі свої творчі задуми.
Я дуже хочу, щоб на нашій чудовій благословенній землі завжди був мир та спокій. Я знаю, що ми зможемо збудувати міцну процвітаючу країну, якщо кожен з нас буде займатися улюбленою справою.
Анна Скляренко: Патріотична сповідь
Чому моїй любій країні,
Красивій й багатій неньці-Україні,
Не дають спокою ніяк,
Не полишають загарбницьких атак!Ви кажете, що ви нам браття,
Аж очі світять від завзяття.
«По братськи» ви забрали Крим!
І що на черзі? Донецьк, а може й Львів?
Марина Мірзаєва: Україна багата, Україна прекрасна, Україна рідна
Щодня я притуляюся до неї, аби прошепотіти «люблю». Рідна земля для мене є не тільки годувальницею, але й головним натхненником у житті. Україна це те, що живе вічно, а ти у цій вічності лише вітер, що вносить зміни у пориві власних думок і бажань. Кохати свій народ, свою землю не задля збагачення, а просто так найвища цінність і найбільше уміння жити у гармонії із власним серцем. Осягнути важливість своєї особистості у формуванні нації і безкорислива праця в ім'я своїх змеляків найблагородніше, що може зробити людина за життя. Навчившись любити свою країну ти зробиш крок до процвітання і розвитку власного народу, краплиною якого і ти є сам.
Любов Долик: Господи, порятуй мою Україну!
Молитва
Мій Господи, пришли мені якусь думку світлу і тиху,
пролий світло у моє єство, у мої думки і чуття!
Боже, наповни мене своїм милосердям і мудрістю!
Господи, навчи мене, як іти, як діяти за волею Твоєю найвищою…
Ірина Баковецька:Слава жінкам-героям!
Призначення жінки – не лише продовжувати рід, але й оберігати його своїм духом і тілом. Наш рід – український, а отже, кожна з нас повинна берегти національний вогонь з інстинктом материнства – словом, думкою і справами, так як це робили відомі жінки-борці за щастя України.
Словом, ділом і правди думками,
Як вогонь родовий, Україно,
Ти захищена нами – жінками,
Наша Ненько і наша Дитино.
Слава Україні! Слава жінкам-героям!
Людмила Ґрацієвська: Тут я щаслива
Що писати про Україну… Це дуже складно, особливо зараз. Будь які слова виглядатимуть або занадто банально або ж занадто пафосно. Я просто її люблю. Тут живе моє кохання, мої діти, батьки. Тут я щаслива. А ще– Часточка мого серця завжди буде линути у лемківські Карпати, звідки викорчували частину мого роду. Той потяг десь глибоко, закарбований на генетичному рівні і час од часу пробивається у вірші.
Галина Фесюк: З нами Бог і Україна
Я – жінка-українка, народжена з великої любові моїх батьків, які віддали свої молоді роки боротьбі за вільну Україну, за майбутнє без москалів, які нищили і нищать мою Україну. І сьогодні моя Україна опинилася у важкому політичному, економічному і соціальному стані. Її знову заразили вірусом війни. І не хто-будь, а наш сусід – путіноянець.
Оксана Максимів: Україна – невичерпне джерело натхнення
Мабуть, не вистачить на світі слів, щоб висловити те, що для мене означає «Україна». Це, перш за все, це − рідна земля, − земля, де я народилася, де зростала, пізнаючи її красу, чарівність, неповторність, що воєдино сплетені з її випробуваннями, болями та стражданнями.
Завдяки моїм рідним, яким я щиро вдячна за своє виховання, у моєму серці ще з раннього дитинства почали проростати паростки любові та захоплення рідною країною, її прекрасною природою, її милозвучною мовою, краса якої виливається у поетичному слові та народній пісні, неперевершеним мистецтвом, що розквітає з давніх-давен у барвах вишиванок, рушників, килимів, у орнаментах писанок, у квітчастих візерунках збанків і тарелів…
Ірина Вороняк: Люблю рідну землю
Люблю рідну землю. Любов цю не вимірюю кількістю вишиванок у шафі. Люблю Львівщину. Хочу щоб її бачили насамперед українською. Що я маю на увазі? Наприклад, містечко Жовква. За останніх кілька років сформувався стеоретип «Жовква – королівське місто». Факт, польські королі і магнати якийсь час володарювали у ньому. Але… Жовква – це і гетьманське місто: за даними деяких істориків,тут початкову освіту здобував гетьман Богдан Хмельницький, послів до Карла ХІІ з Жовківського замку відправляв Іван Мазепа, бував у місті і гетьман Петро Дорошенко. Зрештою, нинішня Жовква – то колишнє руське село Винники, мешканці якого займалися виноробством.
Віталія Савченко: Це мій народ! Моя Україна!
Мій гордий, сильний духом народ. Терплячий, роботящий, співучий, щедрий, люблячий та милосердний народ, котрий не втрачає людяності не дивлячись на ні на що. Жертовний, віруючий, сильний і тому незламний. Народ велет, народ атлант, що достойний своїх славних предків. Моя Україно, ненечко-нене, нині важко тобі рідна. Кров'ю вмитая, заплакана і зажурена, тужиш гіренько за синами побитими супостатом. Б'єшся чаєчкою-голубочкою над дітьми своїми. Моя Вкраїно-матінко, понад усе на світі хочу бачити тебе щасливою та радісною. Щоб пісні лилися, а не кров, щоб цвіла ти, а не задихалася димами від пожарищ, щоб росли у тебе нові діти, а не могилоньки з хрестами.
Оксана Аніщенко: Найголовніше — ніколи не зраджувати!
Переламні роки, дні, години, хвилини, секунди… Переламні не тільки для України, але й для всього світу. Дні в котрі пишеться нова історія нашої Батьківщини. І через якийсь час вийдуть нові підручники з історії та географії України, підручники, по котрих, вже наші діти будуть навчатись в школі. І що саме вони по них будуть вчить, зараз, сьогодні, залежить саме від нас з вами. Від кожного небайдужого українця!
Слава Світова: На Україну чекає розквіт та світле майбутнє!
Кажуть, нове життя завжди народжується в муках. А ще – існує думка про те, що незалежність так просто не дається… Мабуть, зараз ми усі є свідками народження Нової Незалежної України, українською мовою пишеться Нова Історія, пролилася свята кров – кров Небесної Сотні, люди немов скинули з себе якийсь панцир, стали добрішими, людянішими. Дівчата з гордістю прикрашають своє волосся українськими віночками з квітів, звичайні хлопці стають героями! Дехто вперше повірив у Бога… А дехто вперше полюбив Україну… Якими б важкими не були події, ми це переживемо і станемо сильнішими. На Україну чекає розквіт та світле майбутнє! Я у це вірю.
