Жінка-УКРАЇНКА

Чому моїй любій країні,
Красивій й багатій неньці-Україні,
Не дають спокою ніяк,
Не полишають загарбницьких атак!

Ви кажете, що ви нам браття,
Аж очі світять від завзяття.
«По братськи» ви забрали Крим!
І що на черзі? Донецьк, а може й Львів?

Нам ліпші браття ті ж грузини,
Що поважають душу України.
Нам браття ті із росіян,
Що люблять Україну без кайдан.

 А інші – то кремлівські свині,
Що Путіна так славлять нині.
І з гордістю рабів ідуть в Совок
Та як собаки – чекають свій шматок.

А українці – то є вільні люди.
Як хочете, і в вас свободу ми розбудим.
На «Красной площади» багато є бруківки,
Ми навчимо як й де її жбурляти швидко.

Але на нашу рідну землю зась!
І хоч не хочемо, щоб жодна кров лилась,
Ми за Єдину Вільну Україну
Положимо тут не одну вражину.

 Ми не дозволимо жодним катам
Волю Кремля нав’язувать містам.
Кров’ю своєю багато століть
Ми звикли свободу свою боронить.

Але і з собою ми візьмем немало,
Щоб вільнеє серце не марно вмирало.
Багато положим москальськів катів,
Бо вільний народ сильніше рабів.

Ми знову відстоїмо рідну країну,
Красиву й багату свою Україну.
І заживемо в своїй стороні,
На своїй споконвічній щасливій землі.