Я – жінка-українка, народжена з великої любові моїх батьків, які віддали свої молоді роки боротьбі за вільну Україну, за майбутнє без москалів, які нищили і нищать мою Україну. І сьогодні моя Україна опинилася у важкому політичному, економічному і соціальному стані. Її знову заразили вірусом війни. І не хто-будь, а наш сусід – путіноянець.
Моя матуся-Україна захворіла. І я – її донька – не можу стояти осторонь і спостерігати. Я хочу допомогти своїй неньці вилікуватись і словом і ділом. Моє слово – молитва, і вона моя Зброя. Мої діла – чесні фактологічні журналістські публікації, якими я хочу пробудити сплячих, незрячих, чи тих,хто заблукав. І не має значення в якій частині України живе українець, кожен має допомогти своїй матусі вилікуватися, відновити свою рухливу діяльність.
Хочете радикалізмом, але не сплячкою, не бездіяльністю, в жодному разі. У важкий для України час я не можу писати банальні слова про те, як я її люблю, яка вона красива, і яка дорога моєму серцю. Це і так зрозуміло. Україна – єдина держава в світі, яка має високий інтелектуальний потенціал і духовність, саме тому проти нас виступає Росія, показуючи нам свою протилежність.
Добро і зло – завжди воюють між собою, адже Бог скинув на землю нечистого, який не може тихо сидіти. Що тут не зрозуміло? Українці – не загарбники, не винищувачі чужого народу, не крадії чужої території, але в нас прижилася бюрократія, корупція та безчинство в судах, які ворог приніс в Україну. Усе це – інфекція, хвороба нашої неньки. І тому кожен з нас повинен долучитися до процесу лікування. Це як переливання крові, як очищення душі, як омивання тіла від бруду.
Я вірю і надіюся, і без вмирання, що українці не будуть чекати, аби ворог зайшов у центр Києва, у серце України, а розпочнуть вже сьогодні боротися за здоров’я матері-України.
З нами Бог і Україна, тому ми – непереможні.