Я – українка, словянського роду, Галина Петрівна Фесюк народилася у селі Пили 16 серпня 1964 року.
Член правління української асоціації письменників, Президент Благодійної організації "Розточани", головний спеціаліст відділу культури і туризму Жовківської районної державної адміністрації, спеціаліст із охорони культурної спадщини, музеїв та туризму у Жовківському районі.
Учасник міжнародних та всеукраїнських літературних вечорів, форумів, виставок, прес-конференцій та тематичних конференцій.
Я – жінка-українка, народжена з великої любові моїх батьків, які віддали свої молоді роки боротьбі за вільну Україну, за майбутнє без москалів, які нищили і нищать мою Україну. І сьогодні моя Україна опинилася у важкому політичному, економічному і соціальному стані. Її знову заразили вірусом війни. І не хто-будь, а наш сусід – путіноянець.
Мої слова тобі, народний батьку!
До 200-ої річниці перевезення
мощей Т.Г.Шевченка в Україну
Ой, гляну я, подивлюся
На той степ, на поле:
Чи дасть Бог милосердний
Хоть на старість волі.
(Т.Г.Шевченко)І дав нам Бог сьогодні волю,
Бо милосердний, бо благали:
«Просіть і дасться вам по вірі вашій" -
Так праотці колись казали.– А воля де? Конає хвора
Під тином жида й москаля.
Покриткою блукає доля
Голодна, боса, без гроша.Та воля - мрія українців -
З колін підняти честь життя,
Як біль кровавий світом бродить
І не знаходить майбуття.
Моя участь у політиці невипадкова. Мама – репресована (засуджена на 10 років позбавлення волі за зв’язки з УПА, відсиділа в Мордовських таборах 6 років), батько реабілітований депортований на 25 років в Сибір, разом із родиною як куркулі. Усе своє життя я добре розуміла що таке радянська влада. Мама, правда, боялася розповідати про своє минуле, щоб ми, діти, часом нікому не проговорилися. Проте, між усім, уже в часи Незалежної України мені вдалося дізнатися про її нелегкий життєвий шлях. І тому десь глибоко в душі я дала собі слова «Ніколи не зрадити свою родину».