Україна для мене – це все. І душа і серце моє водночас. Україною я живу. Україна моя – це колиска дитинства! Україна- це ненька моя! Україна – це я!!!
Що для мене Україна – для людини, що народилася в самому її центрі і котрій випала доля багато років мешкати поза її межами? Це – моя гордість. Так-так, я завжди пишалася і пишаюся нині належністю до моєї священної землі. З задоволенням носила власноруч виготовлену вишиванку на Вологодщині та Ярославлі, Твері та Баку, демонструючи своєю зовнішністю: я – українка! А квіти, що буяли цвітом на моїх підвіконнях чи в квітнику, саме тому і буяли, що з кущиком барвінку чи герані завжди привозила чорнозем з батьківського саду і та грудочка землі мала силу святої, що надає міці всьому живому. То було моєю таємницею, бо здавалося марним казати про це сусідкам, чи приятелькам, які з заздрістю заглядалися на мої вазони.
Для мене Україна – це моє мальовниче бойківське селище, що притулилося до підніжжя красивих і величавих гір Карпат. Це рідна домівка, привітні посмішки і сяючі очі моїх найрідніших, які окриляють і надихають любити життя, радіти кожному новому дню, творити! Це люди, близькі по духу, спілкування з якими робить життя цікавим і насиченим. Це сильна самобутня нація, яку не зламали багатовікові пута. Україна в кожному колосочку, в кожній квіточці, краплинці роси, в кожному поруху гілки, щебеті пташок, шепоті струмка… Її не можна не любити, нею не можна не захоплюватися, за неї варто боротися!
Україна моя, ти вся в ранах.
Кровоточать святі місця,
Над могилою Нігояна,
Веремія, Сольчаника.Тільки вулиці кров’ю вмились,
Попід кулями ворогів.
Тихо плаче моя країна
Хриплим голосом матерів.Не вбивайте! Не треба воєн!
Сотня душ. Хіба мало вам?
Ще багато ЖИВИХ ГЕРОЇВ
Вдячні мертвим своїм життям.І, якщо ти не можеш змиритись,
Україна в тобі повстала.
Я за тебе буду молитись!
Українським героям слава!
РІД
Тут Шлях Чумацький
вперся у поріг
старої милосердної каплички,
і по-братерськи ділиться на всіх
окраєць сонця
та пелюстка свічки,омиті молитвами знахарі
не чули зроду-віку про плацебо,
і сяють, мов сузір’я, угорі
відбитки доль
на плащаниці неба.Це звідсіля на прощу
і на рать
іде мій рід, якого не скорити…
Тут вільно жити,
вмерти – й воскресать
в ряснім буянні молодого квіту…
Безмежна велич неба голубого
Золотовусі обійма поля,
Шумлять вони і стеляться шовково
Під сиренади вітра-скрипаля.Співає соловейко у калині,
Аж сонце забрело в зелений гай,
Й присіло відпочити на вершині,
Послухати пісні про рідний край.Рясніють мальви і буяють рожі,
О, Україно, квіт твій берегти
Я зобов'язуюся завжди гоже,
Тобі іще віки цвісти
…У кожної держави бувають визначальні, найважливіші історичні моменти і на кожне покоління випадають певні історичні випробування. Ще недавно нам здавалось, що нашій незалежності, суверенності нічого не загрожує… але життя здатне підносити сюрпризи, як приємні, так і не дуже… Сьогодні Україна стоїть на порозі епохальних змін і сьогодні від нас усіх і кожного зокрема залежить, чи звучатимуть гордо і могутньо Слова – Україна і Український народ! Сидіти і мріяти про краще можна, але воно само по собі не прийде!
Я – українка і душею, і серцем. Моє коріння є і на Поділлі, і в Карпатах. Вірю, що у нинішній важкий час Україна вистоїть і розквітне у вінку вільних народів. Бо лише тоді можна збудувати міцну державу, коли уже сформована свідома і патріотична нація, а наразі наші здобутки досить великі і це лише початок! Єднаймося!
Кожен має щось таке, що може бути корисним людям і його державі. Тож якщо подарувати оточуючим частинку своєї душі через мелодію або слово, це буде важливим кроком для розбудови нації. Якщо наші діти будуть чути від матері-берегині справжню українську пісню, читати разом із батьками якісну українську книгу і дивитися високохудожні фільми вітчизняного виробництва, тоді вони будуть рости, пишаючись своєю державою. Наше завдання – допомогти їм.
Україно моя, найрідніша у світі –
Є в нас ріки і гори, ліси і поля,
Тут росте в нас родюча пшениця і жито,
Це моя найдорожча земля!
Як тебе не любити, Вітчизно кохана:
В моїм серці зі мною завжди
І весняний бузок, і квітучі каштани,
Яблуневі й вишневі сади.Біля кожної хати – червона калина,
А у хаті – на кожнім столі коровай.
Розцвітай, багатій, дорога Україно,
Мій єдиний, з дитинства улюблений, край!
Як і кожен свідомий Українець надіюся на те, що всі зміни, які відбуваються у нашій державі, допомагають нам всім зрозуміти наскільки є важливою підтримка ближнього і те, що прийшов той час усвідомити, що ми всі заслуговуємо на майбутнє з Богом в душі, з добрими задумами в голові і з достатком в кожній сім'ї.
Зміни завжди починаються з власних думок, отож мислити треба лише в позитивному напрямку і все обов'язково збудеться.
Хто ще може позмагатися з українцями в почутті патріотизму. Ми зациклені (в хорошому розумінні цього слова) на цьому від народження і до кінця днів своїх. І, навіть, коли доля закидає нас далеко від України, ми все одно залишаємось українцями в душі. Там ми знаходимо все:і гроші, і спокій, і, навіть, визнання, а от щастя по-справжньому можливе лише з Україною. Такі ми вже є українці.