Слово про Україну

Ольга Бреславська: Україна в кожному із нас

Мільйони слів вже сказано про Неї, про любов до Неї, про гордість за Неї – за Україну. Але так мало вчинків, щоб допомогти Їй Бути – стати такою, про яку мріємо і хочемо пишатись.

Зараз вирішується Її доля. Навіть не доля, а горизонт, за який мирно зможе сідати сонце. Формується територія, на котрій ті, хто вважають себе українцями зможуть розмовляти рідною мовою, вдягати національну символіку, співати у повен голос і оплакувати героїв.

Україна у кожного в серці. Вона звучить словами, майорить вишиванками на грудях, але серце зрадливо гупає, бо має схильність піддаватись спокусам та божкам. І зараз панує той час, коли вітер змін знімає маски з облич. Оголює всіх, кому донедавна співали хвалебні оди.

Юлія Сак: Ми з радістю працюємо на славу нашої улюбленої України!

Перш за все я хочу, щоб у нас на Україні був мир! Щоб Українці були щасливими, небо над Україною чистим, блакитним, а українське мистецтво золотим. Наша Україна – квітуча Країна, і я бажаю, щоб українське мистецтво теж мало можливість розквітати!

Ми зараз працюємо з групою талановитих митців над створеннями художніх фільмів. Завжди я мріяла відродити український кінематограф, створити ще одну сторінку в українському та світовому кінематографі. І от, слава Господу, він допомагає нам в цієї великої справі!!! Ми з радістю працюємо на славу нашої улюбленої України! 

Олена Багрянцева: Україна, з піснями й лелеками, Пахне медом.

Я щаслива, що народилась і живу в Україні. Бажаю їй залишатись такою ж могутньою та вродливою.

…Оповита квітневим небом,
Незабутня з дитинства далекого,
Україна, з піснями й лелеками,
Пахне медом.

Альвіна Селютіна: Кожен має робити свою справу так, ніби за його роботою спостерігає вся Україна

Немає непотрібних людей і немає непотрібних профессій. Кожен має робити свою справу, але робити її добре. Так, ніби за його роботою спостерігає вся Україна. Це запорука успіху країни і нації.

Наталя Уварова: Й зараз прорвемося, витримаємо

Україна. Моя Україна, моя Батьківщина, моя країна. Моя земля. Тут поховані мої батьки, тут живуть й будуть жити мої діти.

Я народилася на півдні України, в маленькому місті якому усього лише двісті з копійками років. Місто моє – російськомовне, родина – теж. Та незважаючи на мову та мовне середовище, незважаючи на радянське дитинство я завжди відчувала себе українкою. Я пам'ятаю один момент з дитинства – у другому класі тоді починалося вивчення української мови й можна було відмовитися. Після батьківських зборів батьки тоді обговорювали це, обурювалися – як можна відмовлятися від вивчення мови? Адже ми живемо на Україні! Звичайно, обговорювалося не при дитині, але ж діти завжди чують те, що їм не потрібно чути.

Людмила Хвоя: Лиш перед Богом я на колінах

Я люблю нашу неньку Україну! Люблю українську мову, яку не випадково називають солов'їною, українські народні пісні, звичаї і традиції. Із задоволенням подорожую Україною. Захоплююся нашим працьовитим, талановитим, мудрим, толерантним, мирним, дружелюбним народом. Україна – унікальна країна! Бо ж ніколи в історії не було нічого подібного до нашої РЕВОЛЮЦІЇ ГІДНОСТІ! Люблю, горджуся, пишаюся Україною! Сьогодні про нашу державу, яку ще так недавно часто плутали з Росією, знають в усьому світі. На велику повагу і захоплення заслуговує народ, який прагне утвердити європейські цінності і зі зброєю в руках боронить свою незалежність.

Ольга Зозуля: Я щаслива бути українкою

Я щаслива бути українкою, жити і творити на своїй рідній землі. Вважаю це справжнім щастям.

Надія Матвіїв-Таранова: Моя Україна

Моя Україна

Калиноньку за вікном
Нічка огортає.
Навіває тихий сон,
Пісню їй співає.

Цю мелодію казкову
Соловейко вторить,
А відлуння знову й знову
Понад лугом бродить.

Моя рідна Україна,
Яка ж ти безкрая,
Найдорожча і єдина
Кращої немає.

Людмила Коваленко: наша місія – бути собою і йти до кінця

Україна – лакмус совісті, чистоти і гідності світу. Будемо ми про це говорити, чи не будемо, а наша місія – просто бути собою і йти до кінця.

Альона Пасечніченко: ми переможемо, здолавши ворогів

Славна моя Україна, непоборна і непокорена, ніколи ти не була такою могутньою і прекрасною, як зараз, ніхто ніколи не міг тебе приборкати, бо ми, українці, завжди оберігаємо тебе, шануємо і не дамо топтати тебе чоботом і розривати тіло твоє. Ні монголи, ні татари не здолали твоє дівочої чистоти. Ти народжуєш і плекаєш синів твоїх, які, захищаючи тебе, завжди пам’ятають істину: люби Україну, як матір люби. За часи існування українці жили і кохали, вірили в Бога, і тому цінували тебе і радо зустрічали усіх гостей інших народностей, не маючи поняття посягати на сусідську державу. І тому я вірю: ми переможемо, здолавши ворогів і те лихо, що вони приносять з собою.

Ольга Кузьменко: Вважаю себе патріоткою

Вважаю себе патріоткою. Люблю свою Україну у різних її проявах і станах. Подобаються мені статті британського журналіста Ланселота Лоутона, який ще в 1930-их, як і український поет Олександр Олесь писав, що «Україна є найбільшою проблемою Європи» і протягом багатьох століть вона була непочута іншими країнами.

Об'єднати вміст