Слово про Україну

Маріанна Задорожна: Слово про Україну

Нам долею дарована земля,
Оспівана поетами в віках,
Країна, що прекрасна мов зоря,
Перлина в пишних золотих вінках.

Тут квітнуть трави і шумлять гаї.
Тут ріки кришталеві чистоти.
Поля безкраї, небо й солов’ї
Під місячним корабликом святим.

Це мова в розсипах забутих слів,
Що у серцях будила зір вогонь.
Це клич ключів осінніх журавлів.
Це квітка із розгорнутих долонь.

Зоріє ясно в тих, хто вірить їй,
Хто доєднав себе в цей дивний світ,
Хто бачить в небі сміх її дзвінкий
І відчуває крил її політ.

Наталія Хаммоуда: Моя Україна

Про Україну сказано багато, та у кожного вона своя. 

Моя Україна – це моє рідне село Кошилівці на річці Джурин – моя рідна сторона, яку залишила біля 25-ти років тому.

Моя Україна – це Тернопіль з його щирими людьми і чистими вуличками. 

Моя Україна – це зелені ліси і пшеничні поля.

Моя Україна – це сни про рідний дім, пам'ять про батьків і щебет солов'їв. Це спогади, що повертаються у душу…

Ярина Білецька. Слово про Україну

Поділяю Шевченкове:

«...Смирітеся, молітесь Богу
     і згадуйте один другого.
     Свою Україну любіть, 
     любіть її во время люте, 
     в останнюю тяжкую минуту,
     за неї Господа моліть!»

Тетяна П'янкова: Доки ти чутимеш Україну – матимеш серце!

Якщо тобі десь у серці дихає і гріє – то ц е Україна.

Якщо тобі десь під серцем рухається дитинно – то це Україна.

Якщо тобі із серця тече сльозами і молитвами – це Україна.

Доки ти маєш серце – чутимеш Україну

І доки ти чутимеш Україну – матимеш серце!

Надія Симчич: Вірю в Дух, що витає над Україною

Що я можу сказати про Україну?

Завжди боліла душа, коли бачила купи сміття на землі, просякнутій кров’ю наших предків. А зараз – ще більше болить, бо «воріженьки» знову шматують її, святу.

Завжди знала, що наші чоловіки – найкращі. Найшляхетніші, найдобріші, а відтепер – ще й найсміливіші в світі. Вони переможуть. Вони завжди перемагали.

Вірю в Дух, що витає над Україною.

Люблю нашу мову. Наша земля говорить нею.

І, звісно ж, небо, сонце, мальви…

Ольга Бреславська: Україна в кожному із нас

Мільйони слів вже сказано про Неї, про любов до Неї, про гордість за Неї – за Україну. Але так мало вчинків, щоб допомогти Їй Бути – стати такою, про яку мріємо і хочемо пишатись.

Зараз вирішується Її доля. Навіть не доля, а горизонт, за який мирно зможе сідати сонце. Формується територія, на котрій ті, хто вважають себе українцями зможуть розмовляти рідною мовою, вдягати національну символіку, співати у повен голос і оплакувати героїв.

Україна у кожного в серці. Вона звучить словами, майорить вишиванками на грудях, але серце зрадливо гупає, бо має схильність піддаватись спокусам та божкам. І зараз панує той час, коли вітер змін знімає маски з облич. Оголює всіх, кому донедавна співали хвалебні оди.

Юлія Сак: Ми з радістю працюємо на славу нашої улюбленої України!

Перш за все я хочу, щоб у нас на Україні був мир! Щоб Українці були щасливими, небо над Україною чистим, блакитним, а українське мистецтво золотим. Наша Україна – квітуча Країна, і я бажаю, щоб українське мистецтво теж мало можливість розквітати!

Ми зараз працюємо з групою талановитих митців над створеннями художніх фільмів. Завжди я мріяла відродити український кінематограф, створити ще одну сторінку в українському та світовому кінематографі. І от, слава Господу, він допомагає нам в цієї великої справі!!! Ми з радістю працюємо на славу нашої улюбленої України! 

Олена Багрянцева: Україна, з піснями й лелеками, Пахне медом.

Я щаслива, що народилась і живу в Україні. Бажаю їй залишатись такою ж могутньою та вродливою.

…Оповита квітневим небом,
Незабутня з дитинства далекого,
Україна, з піснями й лелеками,
Пахне медом.

Альвіна Селютіна: Кожен має робити свою справу так, ніби за його роботою спостерігає вся Україна

Немає непотрібних людей і немає непотрібних профессій. Кожен має робити свою справу, але робити її добре. Так, ніби за його роботою спостерігає вся Україна. Це запорука успіху країни і нації.

Наталя Уварова: Й зараз прорвемося, витримаємо

Україна. Моя Україна, моя Батьківщина, моя країна. Моя земля. Тут поховані мої батьки, тут живуть й будуть жити мої діти.

Я народилася на півдні України, в маленькому місті якому усього лише двісті з копійками років. Місто моє – російськомовне, родина – теж. Та незважаючи на мову та мовне середовище, незважаючи на радянське дитинство я завжди відчувала себе українкою. Я пам'ятаю один момент з дитинства – у другому класі тоді починалося вивчення української мови й можна було відмовитися. Після батьківських зборів батьки тоді обговорювали це, обурювалися – як можна відмовлятися від вивчення мови? Адже ми живемо на Україні! Звичайно, обговорювалося не при дитині, але ж діти завжди чують те, що їм не потрібно чути.

Людмила Хвоя: Лиш перед Богом я на колінах

Я люблю нашу неньку Україну! Люблю українську мову, яку не випадково називають солов'їною, українські народні пісні, звичаї і традиції. Із задоволенням подорожую Україною. Захоплююся нашим працьовитим, талановитим, мудрим, толерантним, мирним, дружелюбним народом. Україна – унікальна країна! Бо ж ніколи в історії не було нічого подібного до нашої РЕВОЛЮЦІЇ ГІДНОСТІ! Люблю, горджуся, пишаюся Україною! Сьогодні про нашу державу, яку ще так недавно часто плутали з Росією, знають в усьому світі. На велику повагу і захоплення заслуговує народ, який прагне утвердити європейські цінності і зі зброєю в руках боронить свою незалежність.

Ольга Зозуля: Я щаслива бути українкою

Я щаслива бути українкою, жити і творити на своїй рідній землі. Вважаю це справжнім щастям.

Об'єднати вміст