Жінка-УКРАЇНКА

**

У паралельній реальності – гáряче,
все так заплутано, все так загострено;
в непаралельній – гуляють парочки
та коньяки підіймають із тостами.
Вечір, кальян, сукня кольору м’яти,
слово несказане, очі примружені –
й не розбереш, про що стогнуть солдати
там, біля станції, в полі з калюжами.

**

З-за обрію,
де на півнеба –
дим,
з-за обрію,
що близько,
за дахами,
злітали душі в небокрай
птахами –
я бачила.
І дітям розповім…

**

Поводи мене, мій Боже,
по воді
поводи.
Ти не Батька Свого схожий,
тільки Ти –
молодий.
Ти візьми мене, Боже,
за руку –
міцніш тримай –
і народу моєму долю
й свободу дай.
А коли настануть, Господи,
холоди,
і бруньками візьмуться сльози
в Твоїй бороді,
як укриється сірим льодом
вода стрімка,
ми вже йтимемо всім народом –
в руці рука…

**

Ти мені не ворог,
ти мені – хижак:
ти здіймаєш порох
і наводиш жах;
ти мені – не ворог,
я тобі – не раб,
я злітаю вгору
з пазурів та лап;
якщо ти не ворог –
не спиняй, не смій:
янгол б’є на сполох
сотні вогняній.
Скоро, дуже скоро
прийде, брате, час –
згине лютий ворог –
той, що сварить нас.

© 2014