Безмежна велич неба голубого
Золотовусі обійма поля,
Шумлять вони і стеляться шовково
Під сиренади вітра-скрипаля.Співає соловейко у калині,
Аж сонце забрело в зелений гай,
Й присіло відпочити на вершині,
Послухати пісні про рідний край.Рясніють мальви і буяють рожі,
О, Україно, квіт твій берегти
Я зобов'язуюся завжди гоже,
Тобі іще віки цвісти
Осінні квіти
Той час тягнувся якось довго,
Бо вже й ромашки встигли відцвісти,
По їх пелюстках відступало літо,
І осені виднілися сліди.В садах потроху розпускались хризантеми:
Рожеві, білі, жовто-золоті –
І душу сповнили пусті надії,
Що ми зустрінемось у ті чарівні дні.Гвоздики голови ще не хилили,
Та осінь розгулялась не на жарт,
З тобою ми побачитись хотіли,
Але почався зразу фінішем наш старт.Зірвав пелюстки буйний свіжий вітер
Із зачісок тих панночок троянд,
І покружляв їх, наче ненароком,
І кинув вниз, чекаючи команд.