Скільки себе пам’ятає, Слава Світова постійно займалася пошуками свого Я в цьому великому й незвіданому світі. Її щасливе дитинство не знало, що таке дитсадок, зате чудово пізнало глибину калюж після дощу, заборонений смак сусідських яблук і свободу. Тоді як інші діти мріяли стати вчителями, медсестрами, зрештою, космонавтами, Слава – експериментувала. Вивчала тілобудову піддослідних жаб, пекла пляцки з піску, фарбувала лялькам волосся і читала.
Кажуть, нове життя завжди народжується в муках. А ще – існує думка про те, що незалежність так просто не дається… Мабуть, зараз ми усі є свідками народження Нової Незалежної України, українською мовою пишеться Нова Історія, пролилася свята кров – кров Небесної Сотні, люди немов скинули з себе якийсь панцир, стали добрішими, людянішими. Дівчата з гордістю прикрашають своє волосся українськими віночками з квітів, звичайні хлопці стають героями! Дехто вперше повірив у Бога… А дехто вперше полюбив Україну… Якими б важкими не були події, ми це переживемо і станемо сильнішими. На Україну чекає розквіт та світле майбутнє! Я у це вірю.
ІНФАНТА
Давним-давно жила на світі маленька Інфанта*. Аристократично пхинькала, коли була не в гуморі. Смакувала вівсяну кашу зі срібної ложечки, а на десерт полюбляла груші у карамельному соусі. По обіді вона засинала на високих пухких перинах під заколисуючі мотиви віденських вальсів. І кожного дня прогулювалася околицями міста в надії зустріти свого маленького Принца. А зустріла – Пастушка. Там, на безкрайніх смарагдових луках королівства, він пас неслухняних поросят і майстрував чудернацькі свистунці з червоної глини. Замурзаний Пастушок настільки сподобався Інфанті, що вона залишилася з ним назавжди. Удвох вони крутять поросяткам хвостики і частують одне одного стиглими медовими грушами. Дарма, що без карамельного соусу.