Жінка-УКРАЇНКА

Я належу до того покоління, у котрих з дитинства виховували любов до рідної землі, до України. Чи не тому до цього часу відчуваю гордість за свій край, за рідну мову, за свою країну? Особливо тонко відчуваю зв'язок з природою, бо виросла серед густих лісів, спокійних озер, чистих річок і співу пташок. Коли сумно і на душі неспокій маю свій рецепт порятунку. Кидаю все і їду з міста, закованого в асфальт, туди, де тишу порушують хіба що щебет пташок, дзюрчання річки та подих вітру. Роззуваюся. Стою босоніж на соковитій траві. Йду по воді. П’ю повітря, наповнене пахощами трав. Від рідної землі набираюся життєвих сил. І знову живу. Знову творю…