Анна Шпилевська

Анна Шпилевська — біографія

Анна Шпилевська (14 червня 1990, м. Рівне) – молода українська письменниця, етномузиколог, солістка етно-гурту Трояка Ружа. Лауреат літературної премії ім. Михайла Дубова (листопад, 2013) та "Золотий апельсин" Палацу Дітей та молоді, місто Рівне (січень, 2014) за дебютну книгу "Симфонія хаосу".

Анна Шпилевська: Про Героїв ніяк не забудемо!

Захурделило. Згурдилось. Сплакалось,
Сонце кров'ю людською накрило.
І червоні небесні ліхтарики
Тихо з болем увись полетіли.

Не ліхтарики – люди катовані,
Та облиті, об’юшені кров'ю.
Мов летять із небесною сотнею
Сльози тих, в кого траур сьогодні.

Про Героїв ніяк не забудемо!
Їхні неньки, дружини, брати,
Їх батьки а чи діти засуджених 
Нагадають про подвиг святий.

Бо звитяжні і вірою й правдою
Україні служили у бо́ю.
Зкатувалось. Заскімлило. Сплакалось
Серце Тих, хто сьогодні у пам'яті,
Душі Їх – наших Славних Героїв!

Поезія Анни Шпилевської

Вечірній Львів

Вечірній Львів. Нічна печаль.
Цілунок мрії. Теплий вечір.
Бажання скинути вуаль 
Цих таємниць на сильні плечі.

Театр оперний – як птах
Що ледь зірветься – й мчить у вічність
І ця ж самотність у вустах
Що її просиш розділити…

Терпке чуття в душі живе
І струм у тілі – мов з бруківки
Каблук розпечений впаде
У запах ночі. В теплий відчай.

Вечірний Ринок. Площа снів.
Стара частина . Кава. Ніжність
Твій дотик,щирий, мов заплів
В моє волосся щось одвічне.

Проза Анни Шпилевської

Уривок із гуцульської містерії «Квітка папороті або квітка життя»

– Коли ти дивишся мені у вічі, то гой - цілий світ завмирає в тій миті. І зорі не милі тієї хвилі. І сонце сі не світит, шо най йому грець. А руки, наче ватними стают, тілько грій їх у теплому сяйви твого серця, шо сі стука, наче той молоток.

– А коли маю твоє серце в своїх долонях – то ніби рай стає на землі. І квіти мені не квіти,коли маю поруч себе ту Квітку, що сяє мені своїм теплом із небес.

Мавка насторожено оглянулась і ,жеби не видати себе,грішну та оманливу душу свою, що між світами загубилась і, тихо мовила,як відрізала, та з тою невловимою ніжністю, гой би любила си так, шо йо, не годна жити:

Анна Шпилевська. Роздуми

Слова, які лунають звідусіль

«Посади дерево, збудуй будинок і вирости сина – будь корисним суспільству».

Слова, які лунають звідусіль.

Вони правдиві, та… Будинок можна поставити із кам'яними мурами, а можна збудувати зовсім простий, і він розвалиться через декілька місяців. А має ж бути твердий, мов криця! Посади дерево коло цього дому, і не просто посади, а щоб воно буяло кожної весни, та приносило плоди… А не всихалось, як стара вишня. Грій його своїм теплом, зберігай від шкідливих комах, доглядай і пильнуй.

Відео Анни Шпилевської

На презентації дебютної збірки Анни Шпилевської "Симфонія хаосу" (бібліотека у Стрийському парку)

 

Об'єднати вміст