Надія Бойко, народилася на мальовничому Тернопіллі в родині сільської інталігенції, де повсякчас мали вагу художнє слово та народна пісня. Звідси й любов до всього рідного, українського. За фахом – інженер, випускниця НУ «Львівська політехніка». Мешкаю у Львові, працюю в науковій організації електроенергетичної галузі. Люблю українську поезію, часто пишу й сама.
А хоч пройди весь світ,
Чи десь знайдеш країну,
Де нації є цвіт,
Як в нашій Україні?
Де хлопці-козаки –
захисники відважні,
Дівчата і жінки –
Красиві та поважні.
З думками сам-на сам
Упевнююсь, як жінка:
Я вдячна небесам
За те, що українка.
КРИВАВІ ЖНИВА
Де кат пройшов, там жито не росте,
Лиш під ногами багряніють маки…
На місяць виють уночі собаки –
Не хліб святий збира донецький степ.Криваві нині видались жнива…
Юнців безвусих безпощадно косить
Підступна смерть… А поруч вже голосить
Вкраїна-мати, чорна, ледь жива.Допоки їй оплакувать синів?
Куди не глянь – нові хрести й могили.
Невже сердешна в Бога завинила?
Та Бог мовчить, бо з горя теж зчорнів.
24.06.2014
ЖАСМИНОВИЙ ТУМАН