Жінка-УКРАЇНКА

31-го серпня

Сонце сідало,
Серпень стояв над світом,
Не попрощавшись
Просто отак пішло…
Сонце пеклó
В день цей останній літа,
Несамовито, гірко
І навіть зло.

Мало б кричати
Нам із небес щосили –
Гей, схаменіться,
Ладили ж дотепер!
Сонце ізверху
На прапори дивилось,
Тихо молилось –
Хоч би ніхто не вмер.

Сонце не знає,
Хто при якій посаді –
Маєте, люди,
Свій синьо-жовтий стяг!
Прапор один –
І на Верховній Раді,
І на Майданах,
В душах, на блок-постах.

Знов «воріженьки»
Тішитись будуть в злобі –
Їх нам лобами стикати
Не перший раз!
Сонце не в курсі,
Що означає лобі…
Сонце не брудне –
Чисте воно у нас.

Бачило – важко,
Робимо перші кроки,
Виб’ємо, думало,
Всіх ворогів упень,
Вірило з нами
Двадцять чотири рóки,
Так і вставало
З надією кожен день…

Нині не знає,
З ким і за що ми квити,
Де та межа,
Що ділить добро і зло…
Сонце сідало – не хтіло
На це дивитись,
Сонце зневірилось –
Просто більш не могло…

31.08.2015
Іван Гентош