Леся Приліпко

Леся Приліпко — автобіографія

Леся Володимирівна Приліпко (псевдонім Lesya Vladimirova). Народилась 26 грудня 1994 року. Рідне місто - Біла Церква. Пишу вірші з 14 років.Основними темами віршів є кохання, любов до рідного краю та патріотика. Навчаюсь на історичному факультеті Кам'янець-Подільського Національного університету імені Івана Огієнка, маю освіту молодшого спеціаліста - юриста.

Читати далі

Леся Приліпко: Моя Україно!

Україно, я твоя донька!
А ти мати моя сивочола
Ось тобі моя тепла долонька,
Зоре моя світанкова

Я йду босоніж по росі
Милуюсь аквамариновим небом
Жовто-блакитну стрічку в косі
Я зробила своїм оберегом

Ненько,я дім твій не лишу
В край чужий журавлем не полечу
Я твоя надія, я майбутнє пишу
Твого життя несу свічу

Я твоєю захоплююсь красою
І Карпати, фортеця немов
Ти прокинулась цією весною
Сон відібрала дітей твоїх кров

Лани, поля – твоє тіло
А діти – ніжна душа
В устах від горя все заніміло
Взялась за плечі рука чужа

Читати далі

Поезія Лесі Приліпко

Я, ЯК І ТИ…

Я, як і ти колись була самотня
І дні пусті, мов намистини чорні рахувала
Кожну ніч мені відкривалася безодня
Що на шматки мене безжально шматувала

Я в віршах шукала порятунку
І в історіях придуманих кохання
І в фабульних мріях вищого ґатунку
Я доживала знесилена до рання

А скільки болю і надій розбитих вщент
Мене спіткало на амурній ниві
Життєвого оркестру небесний диригент
Скупав мене в бруднющій зливі

А скільки слів брехливих чула: « Я люблю»
І стільки ж: «Навіки не віддам»
«Зі мною будеш, як в раю» -
Черговий обіцяв мені Адам