Жінка-УКРАЇНКА

Моя доля, як і доля кожного українця, тісно й нерозривно пов'язана з долею нашої неньки – України. Ми прокидаємось – і до новин, й спати не лягаємо без них… Коли почалася війна, майже два роки я не могла нормально ні жити ні спати, просто не розуміла, як могло так трапитись… Не могла я й писати… написала декілька віршів і не могла більше… щось робила, допомагала волонтерам, збирала одяг для дітей, надсилала якісь кошти, разом з моїми учнями навчились плести маскувальну сітку, «кікімори» для захисту рідних, які на фронті, готували для бійців гостинці. Наводимо мости дружби між українцями з різних міст… той невеличкий внесок, який несе кожен українець, знаючи, що країна в біді… Ось тому моє Слово про Україну так тісно переплітається з воєнними подіями, бо то є наше з вами зараз життя… Але, все ж таки – я жінка, і ніщо жіноче мені не чуже. Мої вірші – про вас, мої українці і для вас. Слава Україні!

На війні – як на війні… Ще йдуть бої, але – життя йде, і десь – народжуються дітки… Ця пісня – для маленької донечки Софійки мого давнього друга-земляка Володимира Шумейка (позивний Ромео ), яка недавно народилася та її мами. Володя – майданівець, Герой України, і просто – хороша людина…

 « Я подарую тобі мирну Україну !»

Музика, виконання -Миколи Шевченка
Слова –Тетяни Прозорової

1.Десь там,на сходi, ще гримлять боi,
I драпака дають сепаратисти,
А ти-прийшла до цього свiту навеснi,
Така маленька й нiжна,й така чиста.

Приспiв.
I в серцi знов веселка ожива,
Цiлую в носик, макiвку й в долонi.
А ти-така рiдненька й дорога-
Я так люблю тебе,моя маленька доню.

2.Тобi вiд роду декiлька годин,
А ми тебе вже встигли полюбити.
Ти сяєш кращим iз моiх творiнь-
Найвищим орденом моiм, тендiтним цвiтом.

3. Всмiхнулася пiд зорями земля,
I пiсня моя ластiвкою лине,
Щоб защасливилася донечка моя,
Я подарую тобi мирну Україну!

«ОСІННІЙ БУЗОК»

Вірш «Осінній бузок» написаний давно. Якось природа вдалася до доброго жарту й восени пишно зацвів один з бузкових кущів, як знак надії, знак добра, знак перемоги всього прекрасного… Пізніше, Володимир Сірий перетворив його на чудову ліричну пісню, вдихнувши в твір душу…

Осінній бузок

Музика, виконання - Володимира Сірого
Слова –Тетяни Прозорової

1.Цей бузок – мов осіннє дивацтво,
В жовтні тихо мрійливо зацвів…
Нагадав про палке він юнацтво,
Про кохання мені розповів…

Приспів
А як хочеться ще повернутись
У хвилини оті хоч разок,
Щоб у серці і в грудень, і в лютий,
Серед холоду квітнув бузок!

2. Сивини позабувши про просинь,
Ним милуюся, ніби малий…
Осінь, десь заблукала ти, осінь!
Може дні ще твої не прийшли?

3.Ось весна повернулась і літо
Повернеться ізнов золоте…
Небувалим іще зорецвітом
І кохання моє зацвіте!

***

Ти іще зрадієш, моя Україно,
Сонечко ще зійде, оживуть руїни…
Ще сади розквітнуть, оживе серденько,
Адже ти із нами, ми - з тобой, рідненька.

Немає в світі тої сили,
 яка б усіх нас враз скосила ;
 Нехай затямить ворог кожний
Що з нами гратись так не можна!

 І тисячі синів і дочок
 За ії кожен закуточок
Повстануть і вже не змовчати !
 І –годі з нами сперечатись !

 Ця сила нам дана від Бога…
 І вже не стримати нікого!
 Ще будуть усміхатись діти!
 Ми –українці й Будем Жити!

Моє місто

Куди б не несла мене доля,
Душею назавжди я тут,
Ясніше ж бо сяють тут зорі,
Васильки синіші цвітуть.

Тут соловей віщує щастя місту
На довгії – предовгії віки…
В пахучих травах, в росянім намисті
Визбирує перлини залюбки.

Ми змінюємось всі, що тут удієш
Минають дні, летять кудись роки…
А ти – ніяк від часу не старієш
Мій рідний край, містечко гірників.

Цвісти тобі, назло усім недолям!
Ні, не торкнеться тебе часу цвіль!
Ти – моє місто,
 ти – моя доля,
 Щастя і смуток,
 Радість і… біль…

Синові України

Ти не боїшся перешкод,
Ти з перших днів – де бій точиться.
Ти всім довів, що наш народ –
Не малороси, й не дрібниці.

І, скільки б підлості й біди
Не сипав ворог у дорогу,
Ти піднімаєшся завжди
І йдеш, бо віриш в Перемогу.

І вся Земля і вся країна
Чекає, серденько, на тебе
Мій брате, друже, вірний сину,
Наш Воїн, наша сильна скеле!

А очі твої сині – сині…
Бездонні й чисті, як весняний вир…
А в тих очах – вся наша Україна,
Яку так щиро ти від ворога закрив.

Пам'яті Небесної сотні…

Ні, ми забути це не зможемо –
Здригнувсь, на мить завмер Майдан,
Коли від пострілів ворожих
Упав Серьожа Нігоян…

І погляд… так запам ' ятали…
Невидимий у серці знак !
Я довго думала… згадала –
Ісус завжди дивився так.

Вони були одними з перших,
Що зринули у небеса, -
Пішла назавжди у Безмежність
Небесних Ангелів чота.

Але не можуть Батьківщину
Свою покинути й на мить…
Єдину в світі Україну
Небесне військо боронить !

Вони із нами поруч, знаю !
І, що б там хто не говорив –
Як ненадовго бій стихає,
Відчуйте шелест їхніх крил…

Поверніть Надію в Україну! ( Савченко Надії присвята)

Ви поверніть Надію в Україну,
Бо буде запізніле каяття…
Адже Вас жінка, не вовчиця народила, -
На волосинці зараз дівчини життя !
Людина не живе без Батьківщини,
Вона без неї –пташка без крила !
 Так поверніть Надію Україні –
На Батьківщині щоб вона жила !

Життя – мов море й може стать бурхливим –
За все відповідати прийде час !
І кожна крапля може стати виром –
Пан Путін, час працює зараз не на вас !
Негайно поверніть до нас Надію !
Це – не прохання… Це вже є – Наказ !

В пам'ять Олексія Вакульчука

Отримали за татка нагороду-
Вона мені долоні випіка…
Тримаю міцно, таточку, твій подвиг
В своїх дитячих неміцних руках.

І знаєм лиш бабуся, мама й ми,
Що довелось в цей час нам пережити.
А ти ж таким був татком золотим,
А ми ж такі хороші в тебе діти !

І віриться, ти поруч десь із нами,
Батьки ж своїх дітей не покидають…
 Вони і там, за небесами
Хвилюються й допомагають.

Твій подвиг, таточку, тримаю
В дитячім серденьку своїм.
Я не забуду, обіцяю,
Й своїм онукам розповім.

Цей орден – не з металу, з болю !
Зі смутку, горя, сліз невпинних.
Але я все ж донька Героя
І бути сильною повинна

 
Гостинці для бійця

Нас проміннячко торкнулось
І засяяло воно.
І морозяно всміхнулось
Зацукроване вікно.

В класі затишно і тепло…
Заклопотані усі…
Навіть пальчики потерпли-
Лиш качалочка в руці.

Вправно діють рученята –
До душі нам справа ця !
Ми готуєм печенята
Для відважного бійця.

Хоч маленькі пальчики у нас,
Але нас багато – цілий клас !
І батьки, й учитель, і директор теж
Додали зусиль своїх без меж !

Ну а ми вже так старались,
Навіть щічки у муці !
Щоб сьогодні посміхались
Дорогі наші бійці.

Швидко тісто замісили
За рецептом, все як є !
Додали Надії й Сили,
І тепло долонь своє.

А ще – Віри в Перемогу
Й Сподівання промінці,
Щоб живими із дороги
Повернулися бійці !

Залишилось лиш одне додати :
Швидше повертайтеся, солдати !

ТРИМАЙСЬ, НАДІЙКО! ( Надії Савченко)

Ви ворогом вдерлись до нашої хати
Безжально, підступно і підло вбивати !
«Бліцкріг» провалився, ворожий ти сину,
Так в жінці побачив ти всю Україну ?

То ж дівчину, що свій народ захищала
Ти, злодійко, вражая сила, ти вкрала!
…знущаються й провини крешуть…
І брешуть ! брешуть ! брешуть ! брешуть !

Що, облизня з'їли ви, бісові діти ?
Надія незламна, ви це зрозумійте !
Надійко, живи ! за тобой – Україна !
З тобою –весь світ і ти жити повинна !

Дружба без кордонiв (про скайпурок-телемiст Кривий Рiг (Украiна) –Варзарешти ( Молдова)

Спитала у матусi я:
«У дружби-є кордони?»
Й вона менi вiдповiла:
«Навiщо тобi, доню?»

«Ой,мамочко,ти зрозумiй,
Кажу я iй, нарештi,
Збудуємо ми телемiст
„КРИВИЙ Рiг*- Варзарешти“».

Ах, Варзарешти, диво-край!
Зелений i красивий.
I люди там,ти так i знай,
Привiтнi й дуже милi.

А чи кордони в дружби є –
Ви самi здогадайтесь,
Коли ми можем, всi як є,
Так вiльно спiлкуватись!

Хоч нашi мови й не близькi,
Молдавська, украiнська…
Та допоможе у життi
Знайома всiм – англiйська.

Переклада директор нам,
Пiдкаже все, що може!
А усмiшка лиш малюкам,
Звичайно, допоможе.

Листи знайомств ось в мережi
Англiйською ми пишем,
Задачу розв'язали всi,
А це-початок лише !

Ми їм - про мотанки*, вони-
Прислали мерцiшори*,
Про вiрнiсть, вiдданiсть усiм
Розповiли нам в школi.

Ми друзiв так нових знайшли
Без зайвих перепонiв…
Ну,а тепер- скажiть менi :
У дружби є кордони

____
*Варзарешти - містечко в Молдавії
**мерцiшори- молдавський оберіг з білих і червоних ниток,символізуючий вірність і відданість
*** мотанки- куколки з тканини, український оберіг
****КРИВИЙ Рiг - місто в Україні
 

***

– Котра година ? Без п'яти хвилин весна.
– То що, зимі –кінець, як ти гадаєш?
– Я не гадаю, я це добре знаю-
 Вона летить, чудесна, навісна!
– Невже й в АТО теж завіта вона
Й зазеленіє все, як ти гадаєш ?
– Я не гадаю, я це добре знаю-
Вона в АТО прийшла вже, ніби в снах!

– Як далі буде все, як ти гадаєш ?
– Я не гадаю, я це добре знаю,
Як далі буде все, а буде ТАК :
Он пролісок, дивись, з воронки виріс
В морози, під обстрілами. дивак !
Он кошеня шубчину миє, мов на виріст,
А це, скажу тобі я, добрий знак.

– І в Україну мир прийде, як ти гадаєш ?
Невже колись все може бути добре так?
– Я не гадаю, я це добре знаю -
Що, скільки б не знайшлось на нас вояк
І, скільки б не душили нашу неньку,
І, скільки б болю ніч не принесла,
Світанок все ж прийде й до нас, рідненькі !

…На Україну знов прийшла весна,
А значить – скоро згинуть наші воріженьки !
І все своє отримають сповна!
 

Щоб настав він, цей день –без війни !

І згадаєм колись ми, згадаєм,
За великим, впівсвіту,столом,
Як же дня цього довго чекали…
(Ущипніть мене, може це сон…)

Як же дня цього довго чекали,
День за днем, довго-довго всі йшли!
Як втрачали, втрачали й втрачали !
Щоб настав він, цей день –без війни !

Й тиша спуститься вниз –неймовірна !
За сльозами не бачачачи світ….
Й наших хлопчиків-ангелів вірних
Ми згадаємо кожного, всіх !

І опустимось знов на коліна..
( Це – не пафос, веління душі !)
Як же важко без вас, наші рідні !
Ви простіть….вас-нема, ми -живі..

Й гіркоти доливатиме в спомин
Памˊять –наш необˊявлений кат…
Ще вчуватиметься чийсь гомін…
Хлопців, що не повернеш назад…

Ще у снах ми не раз їх побачим,
Ясних, з посмішкою, живих..
І душа ще, заплаче –заплаче
Повернути не в силах лиш їх…

____________________________

От скінчиться війна й неодмінно
Ми такий закатаємо матч
Вже під чистим, під небом мирним-
Буде жарко й спекотно,пробач!

І, змагатимемось надалі –
За хокей, волейбол, за футбол…
Ми кричалки напишем, в деталях
В них розкажем про влучний гол…

І рахунок який - неважливо,
І, що знову звучить «ла-ла-ла»,
Просто буде все в день той красиво, –
Бо, нарешті,скінчиться війна!…