Ти, моя сльозино,
Не гірчи полинно,
Не збентежуй душу,
Серце не ятри,
А скотись скупою
Краплею-росою,
Хай тебе осушать
Молоді вітри.
Не брини так часто,
Не наклич нещастя,
Я за щастям пі̀ду
Вдалеч навпрошки.
Віднайду дорогу
Від свого порогу,
По осіннім слі̀ду
Прокладу стежки.
І підхопить мрію
Листяна завія,
Понесе на крилах
Буйний листопад
В ті краї, де щастя
Роздає причастя
Із усіх можливих
У житті принад.
Я попрошу стиха,
Щоб не чуло лихо,
Сили і відваги
Людям для добра,
Долю нерутинну
Випрошу для сина,
Ну і ще – наснаги
Для свого пера.
