Головна

Андрій Пермяков — поет, театральний діяч та естрадний виконавець

Андрій Георгійович Пермяков (народився 11 серпня 1973 року в м. Рівне) — поет, театральний діяч та естрадний виконавець. Учасник багатьох літературних фестивалів, театральних та телевізійних проектів та концертів. Громадський діяч, організатор низки літературних та музичних імпрез та перфомансів. Володар спеціальної відзнаки конкурсу «Коронація слова» за еквіритмічні переклади українською з англійської рок пісень. Член НСПУ (з 2014).

Освіта

  • 2006—2007 Києво-Могилянська Бізнес Школа, Програма управлінського розвитку «Управління маркетингом»
  • 2006 Києво-Могилянська Бізнес Школа, Програма розвитку лідерів по курсу MBA Університету Дарден (Вірджинія, США)
  • 1997—2000 Київський Національний Університет ім. Т. Шевченко T., юридичний факультет
  • 1999 Навчання в North Central Technical College, США, по програмі Community Connection USIA
  • 1991—1996 Рівненський Державний Педагогічний Інститут, факультет іноземної філології.
  • 1991—1994 Рівненська філія Міжнародного інституту управління, бізнесу та права. Факультет маркетингу та менеджменту. Спеціальність перекладач іноземних мов. (Англійська). Бакалавр економіки 2 ступеню.

Кар'єра

Працює в сфері енергетики.

  • 2017 — працює в компанії ДТЕК.
  • 2013—2017 помічник Голови Правління ПАТ «Рівнеобленерго» з питань зовнішніх та внутрішніх зв'язків
  • 2009—2013 Член Правління ПАТ «АЕС Київобленерго» та ПАТ «АЕС Рівнеобленерго».
  • 2006 Директор із зовнішніх та внутрішньо корпоративних зв'язків AES Україна.
  • 2004—2005 Працював у проекті впровадження інтеграційних систем управління підприємством SAP в компаніях корпорації AES Corp. в Сан-Пауло, Бразилія. Відповідальний за інформацію та керівник групи комунікацій модуля організація та управляння змінами (OCM) проекту SAP
  • 1999—2001 Юрист в Італійсько-Хорватьско-Українському спільному підприємстві «Mondial B&B»

Син, Єгор Пермяков — автор вірша «В мого тата є друг Антон», що зворушив соціальні мережі та став хітон інтернету.

Автор двох збірників віршів:

  • рос. «Сквозь» (П 275 Сквозь. — Рівне: Волинські обереги, 2008. — 212 с. ISBN 978-966-416-129-6. ББК 84 (4 Укр) 6)
  • рос. «Мой джаз» (Пермяков Андрей. Мой джаз: книга стихов — Харьков: изд-во «НТМТ», 2014. — 110 с. ISBN 978-617-578-183-8

Аудіо книга віршів рос. «Сквозь» записана акторами та музикантами. (VIRAG Production 2012)

Альманахи:

  • «Эмигранская лира» Боюсель — Льєж — Париж 2018 ISBN 978-2-9602206-2-9
  • * «ARKA FEST BARSELONA» «Арка Фест» Барселона 2018. К: Друкарский двор Олега Федорова, 2018, — 160 с. ISBN: 978-617-7583-19-5 УДК 821.161.2-1(082)
  • Літературно-художній альманах КНИГА РОКУ: альманах перекладів світової рок-музики на українську мову. К: Самміт-книга, 2018. — 208 с. ISBN: 978-617-7672-69-1
  • «Ровно баюнное» Альманах. — Рівне: Волинські оберегі, 2005—264 с. ISBN: 966-8306-89-9

Постійний автор журналу іноземної літератури «Всесвіт» з перекладами рок пісень українською мовою.

Переклади:

  • Переклад Пінк Флойд «Стіна»
  • Переклади «Бітлз»
  • Політ кондора. Добірка рок-поезії
  • WOMEN IN ROCK. Добірка жіночої рок-поезії
  • Антивоєнна рок-поезія

Публікується на порталі «Дотик словом», в журналі «Палісадник».

Публікувався в англомовній антології сучасної української літератури Terra poetica

Разом з Юрієм Журавлем та видавництвом Самміт-книга є співорганізатором та автором ідеї проекту перекладів текстів рок пісень українською мовою «Книга ROCKу»

Член Національної спілки письменників України (з 2014), член Національної спілки журналістів України.

В 2015 представляв Україну на міжнародному фестивалі мистецтв Wschód Kultury в Польщі. В 2015 був мав творчі виступи в Казахстані.

Фіналіст 10-го Всесвітнього поетичного фестивалю авторів, що пишуть російською мовою «Эмигрантская лира». Боюсель — Льєж — Париж 2018.

Фіналіст міжнародного літературного фестивалю «Арка Фест» Барселона 2018.

Автор лібрето та один з авторів текстів пісень першої української Електро Рок Опери «Орфей та Еврідіка назавжди». Виконавець ролі Оповідача.

Гість та учасник творчих вечорів «Гостина Іри Сказаної».

Разом з Лесею Мудрак — співорганізатор Міжнародного фестивалю поезії в Україні Терра поетіка. Співавтор проектів «Диванна лірика»

Один із засновників літературного фестивалю СУП (сучасна українська поезія)

Співорганізатор Міжнародного форуму молодих письменників м. Київ.

Виконавець віршів у проекті «Взрослые чтения от книжного продюсера»

Вистава «Театр вух». П'єса «Чужі» — виконавець ролі Вальтера Леммана та всіх другорядних ролей.

Соціальний проект «Почути». Вірші сучасних українських поетів перекладено мовою жестів та Брайля. Участь у читаннях віршів мовою жестів.

Постійний учасник проекту Сніжани Єгоровой «Город S» читання віршів.

Виконавець ролі філософа-безхатченка в хореографічно-поетичній виставі «Лялькар» творчого об'єднання «Едельвейс».

Постійний учасник фестивалю арт джаз кооперейшн Рівне — Луцьк

Ведучий церемонії відкриття першого міжнародного фетивалю кіно в м. Рівне «Місто мріїї»

Поетичній гість міжнародного театрального фестивалю «Молоко» м. Одеса

Регулярні щорічні поетичні виступи в «Театрі Перуцького» м. Одеса

Учасник театрально-літературного вечора «Большого Одесского юмора» з Валерієм Хаїтом та Маріанною Гончаровою м. Київ

Проект О. Курилко театру «Черный квадрат», участь у виставі «Ниже пояса выше плинтуса»

Учасник проекту «СИЛА СЛОВА» — відео читання українських поезій. Вірш «Кривда» В. Симоненка

Інтерв'ю:

 

МІЙ ДЖАЗ

В театрі, чи в джазі, – і долі, і п’єси:
Свої королі, трубадури, принцеси.
І кожна із п‘єс вибухає, як вперше!
Мій джаз – це відвертий життєвий «джем сейшн».

Мій джаз «буйно квітнув» з рентгенівських плівок:
Від Івасюка та хрипливих платівок,
Від Х’юза, Уеббера та Башлачова.
З кухонних квартирників затхлих «хрущовок»,
Із днів молодих, і хіпових захоплень.
З  молитвою-піснею від Дженіс Джоплін.

Oh Lord! Want you buy me Mercedes Bendz
Work hard all my lifetime and must make amends
Oh Lord! Want you buy me Mercedes Jazzzzzz

Мій джаз нетерпляче чекав після школи
В рипучому плетиві хвиль радіоли,
Тромбоном глушив повідомлення ТАРС,
Залізну завісу іржавив мій джаз.

За лев’ячим риком від Тома Уэйтса
Текли «модерн токінги», «смокі» і «спейси».
Під гуркіт гортанний гартованих фраз
Таємний привіт з Орлеану – мій  джаз!

Мій джаз рокендролив із Елвісом Преслі,
Крізь мідь вивергався, мов Діззі Гілеспі.
Святим «Саммертаймом» розщедрився Гершвін –
Для мене він джазом дівоцтво розбестив.

З вином та вінілом пекельного Монка
Я в гості піжонився до комсомолки…
Нам свічку тримала Патриція Каас.
І це, безсумнівно, був також мій джаз…

Мій джаз пританцьовував твісти та шейки.
Я дихав Драчем, цитував Винниченка.
Бодлер, Аллен Ґінзберґ і… Еклезіаст,
Франко – надихнули душею мій джаз.

З Аксьоновим в ритмі «Печального бейбі»
Крутились платівки, романи та лейбли,
Гортаючи роки парсеками трас
Мандрівок близьких та далеких… Мій джаз…

Мій джаз дихав мною, грав соло на трубах
Підвалів, котелень, дансполів та  клубів,
Стриптизом пілонив вісь кулі земної,
Сочився чуттєвим вином босанови,

Кружляв, обіймаючи лагідно танцями,
І пестив цілунками імпровізації.
Контральто. Оргазм сексафонної спальні
Мій джаз приколисував інструментально...
Милуючись позами місячних фаз,
Ти вабила еро-дотичний мій джаз.

Мій джаз соловів сурогатним портвейном.
У бійці безбаштовій на «Ювілейному»
Заїка, підтятий Афганом в запас,
Мене врятував від ножа. Ніби час,

В його бульбуляторі тлів ганджубас.
Вдихаючи свій кандагарський напас,
Життя репетирував: «Джа! Це – мій джаз!»
Мій джаз виживав між «панятій» районів,
Де пнулися карлики у  Карлеоне,
В кептариках, мештах, штанцях «abibas».

Там Армстронга ганили: негр, папуас!..
На жаль, ідіотів не змінює час,

В мого покоління ще й інший був джаз…
Той, вищий політики, сленгів і рас.

Hit the road Jack and don’t you coming back no more nore no more
Чуваки, чуваки, все чотко, чуваки, гей дан- дана,
Чуваки, чуваки, все чотко, чуваки, гей джига-джига.

Онуки відлиги. Це в нас воскресає
Генетика джазу із дум Вересая.
«Смерічка» і «Кобза» регтаймили час!
І діти квіток хіппіендили джаз.

Моїх факультетів окрилений вальс,
Нудних кабінетів задушливий фарс...
Забувши про юність, чудову і «різну»,
Мій джаз мене ткнув ошаліло у тризну.
За рік-півтора від цирозу загас
Мій друг, що навчав мене: «Дюша, світ – джаз!»

Мій джаз відривався, «бухав» до нестями,
Тинявся бродвеями, плавав в Маямі,
У Хілтоні млів, шлакував на матрац,
Скитався по дну і злітав на Парнас,
Добром мироточив, як іконостас.
І це був мій джаз. Мій божественний джаз!

Ще п’єсу життя мого грає цей шал,
В мені його літ стооктавний вокал,
Мій джаз! Він зі мною в країні цій  жив,
Вмикаючи, часом, суворий режим.

Мій джаз... Хоч тепер зрозуміти зумій,
Як, часом, стає він німий та не мій…
По фєнє блатняк коронує вже джаз,
Культуру країни спустив в унітаз,
Під гору під Лису зібгавши Парнас, –
Це – не мій джаз.

Душа та сумління не живляться з кас.
Хоч править Лукавий на свій ватерпас.
Коли загарчать за командою «фас»,                                                                                     
Мистецтво поділять на Львів та Донбас,
Це – не мій джаз.

Викублюють щось у парламентських норах
Онуки кураторів голодомору,
Грабунком чорнющі собачать роти
До зовсім неджазової хрипоти.

Пальба в центрі міста, підпалений КРАЗ,
Намети, обличчя, ікони, спецназ…
«Ось, мамо, навпроти Жовтневий палац.
Я тут, на Майдані! В останній свій раз…»
І гімн України… це  – також мій джаз…

Життя джазувало! Арени і сцени,
Собачого серця шекспірівський геній.
Загарбник, розбійників принц Фортінбрас
І мій Гільденстерн, і мій Розенкранц
Вербально партери неволили в транс.
Це дітище генія – також мій джаз!

Коли шаленіє сердець контрабас –
Це – мій джаз!
Коли рок-н-рол тисне «в полик» на газ –
Це – мій джаз!

Юрко Журавель тут збрехати не дасть:
«…Та бабина тумба не пролазить
Ні туди, та ні сюди…»
Чимало за Стікс повтікало води…
Та хтось на воді полишає сліди.

Майлс Девіс, Лед Зеппелин, Кріденс, Піаф
Non, je ne regrette rien 
І Дю Фаз,
І Сказіної неформатний романс –
«І черевички впали два, і кожен стукнув,
Сльоза скотилась воскова на білу сукню…»
Це – мій джаз!

Коли серед віскі, текіл та метакс
Стоїть на столі ще і рівненський квас –
Це – мій джаз!

Якщо ренесансу оргазм і екстаз –
Це – мій джаз!

Мій хлопчик захоплює піснею клас –
«у когось є свинка Пеппа, а в когось сержант Пеппер»
Sgt Pepper lonely hearts club band!
Це – мій джаз!

Всевишній колись по заслугах віддасть,
Звершить синагог християнський намаз,
І міжгалактичний, нечуваний ас
Покличе цей світ до незвіданих трас.
Це – мій джаз.

Щоб лихо в  щербатий набат не гуло!
Щоб сім’я криваве його не зросло!
Щоб більше ніхто не «чекістив» на нас:
«Сегодня он играет джаз, а завтра…»…
А завтра он никого не продаст.
Хай вічно порожнім стоїть Алькатраз!
Це – мій джаз!

Я вірую в правду! Я вірую в нас!
Це – мій джаз!

Я вірю: помалу, та не відразу,
З тендітних, дрібних особистих джазів
Щасливої долі складуться пазли.
І щоб не злапала ніяка зараза –
За шалом душі, а не за наказом, –
Ударимо джазом!
Ми вдаримо разом!

В спонтанній енергії критичних мас –
Наш джаз!
Наш час! 

(Редагування О. Косенко, переклад рядків Б. Пастернака – С. Пантюк)

 

ДЖАЗЕЛУЯ

25 серпня 1963 року була написана найпотужніша публічна промова всіх часів та народів: «I have a dream) — Мартін Лютер, В. В. King.

Брати та сестри! У храмі мистецтв ми святкуємо свято Джазу!

Джазилуя, Джазуємо, бо ми того варті!

В мене є мрія, ця музика лунатиме повсюди, тоді буде джаз!  В ім’я всіх святих

Рей Чарльз, Чарлі Паркер, Майлз Девіс, Джон Леннон, Девід Боуі, Володимир Івасюк, Сергій «Кузя» Кузьминський.

Саме ці голоси мають лунати з кіосків та маршруток!

А якщо це все ж таки хтось хоче шансон, то нехай він буде таким, як американський «Постой паровоз, не стучите колеса»

 

Із ANIMALS

House of the rising Sun   Будинок, де Сонце встає

 

Є в Нью-Орлеані будинок,
Там, кажуть, Сонце Встає.
Чимало там хлопців гине.
Божуся, воно так і є!
 
Кравчиня була моя мати –
Розшила  джинси мені,
А батько гравець був завзятий
На Нью-Орлеанському дні.
 
А що гравцеві потрібно? –
Валіза й волина в ночі.
Життя його було чарівним,
Коли був він п’яний, як чіп.
 
Ох, мама, скажи своїм дітям
Життя цінувати своє.
Шлях злидня мій не повторити 
У Домі, де Сонце Встає.
 
Чекає на мене мій потяг,
До Нью-Орлеану назад.
Де вдягнуть казенний одяг,
І згине буремний козак!
 
Є в Нью-Орлеані Будинок,
Там, кажуть, Сонце Встає.
Чимало знайшли там могилу.
Божуся, воно так і є!
 

 

СОЛОДКИМ ДІТЯМ РОК-Н-РОЛЬНОГО ЧАСУ ПРИСВЯЧУЄТЬСЯ

…Sweet child, in time you'll see the line

 

із DEEP PURPLE

Child in time

 

…Свідчу, дитя,
У час небуття
Ти побачиш рубіж:
Зла й добра роздоріж,

Сліпий чоловік
Поцілив в цей світ
І кулі співають
Тобі заповіт.

Якщо тягне гріх,
Бог бачить усіх,
По тебе летить
Свинець у цю мить…

Ти повіки змруж,
Пригнись безоруж
Від куль та ракет
І чекай
На ри-ко-шет. …

Вона вимовляла «Діп Папл»,
Он говорил «Дип Перпл»,
Вона малювала Карпати,
Его на Ай-Петри перло.

Он репетировал Чехова,
Вона цитувала Плужника,
З іі батьками вечеряли –
К его приходили ужинать.

Вона пишалася: з Рівного!
Он полюбил город Ровно.
Це місто для них стало рідне,
Единоутробное, кровное.

Вони мандрували світом
И хипповали вместе,
Теплим сонячним світлом
Сияли с самого детства.

Світогляд, кар’єра та мови
У них были разные, впрочем,
Разом пірнали казково
В тихие летние ночи.

Своє шанували коріння,
Но были искренне рады,
Що їх об’єднала країна,
Их дети и звездопады.

Коли ж батували могилами
Единую их страну,
Він переклав Яна Гіллана
И с этим ушел на войну.

Он не согнулся, выстоял,
І в нього ніхто не поцілив –
Спасли от прицельных выстрелов
Іконка й хіпповий «пацифік»

І те, що вона молилась,
И дети просили у Бога
Для нього і віри, і сили…
И дождались живого.

Плачет и больно ноет
Душа, війною поранена.
Не строят ковчеги «нои»,
А міряються прапорами.

На митинги прут караванами –
Трибунять за «скрутну годину»,
Вгрызаются в караваи –
Віджерти й собі України.

А он продолжил работать,
Вона – діточок навчати.
І десь шаленіє Deep Purple
В далекой военной части.

…Щасне дитя,
у час небуття
Ти побачиш рубіж:
зла й добра роздоріж…

В поле, от крови маковом,
Чекай рикошет у спину:
Нас делают одинаковыми,
Ми хочемо бути єдиними…

 

 

Із PINK FLOYD

Bring the boys back home    Поверніть дітей додому

 

 

Поверніть дітей

Додому, додому!

Дітей не кидайте у прірву не-ві-до-му.

Поверніть додому!

 

Із PINK FLOYD

Vira  Віра

 

Згадає з вас хто-небудь пісню Віри Лінн?

Згадайте, як співали, що

Ми зберемось знов

Під сонцем десь?

Віра! Віра!

Що сталося з тобою?

Хтось відчуває, що у нас

Немає виходу?

 

Побачимось десь, буде сонячний день! 

Побачимось десь, буде сонячний день! 

 

 

Із URIAH HEEP, UFO

Come away Melinda     

 

Тато, тато, глянь сюди:

В ґрунті та золі

Щось знайшла неподалік

В спаленій землі.

 

Підійди, Меліндо!

Двері зачини.

Це наші фотографії,

Що зняті до війни.

 

Тато, тато, подивись

Цей фотоальбом!

Скільки тут 

Таких малих Мелінд

Граються гуртом!

 

Йди додому, доню!

Двері зачини.

Таких, як ти, багато діток

Тут гралось до війни.

 

Ой, тато, любий, подивись!

Татко, глянь сюди!

Яка гарна жінка в сукні,

І поруч з нею ти!

 

Чому, тато, ти мовчиш?

 

Підійди, Меліндо!

Тата обійми!

Була такою мама

У тебе до війни.

 

Тато, тато, любий мій,

Прошу, поясни,

Щоб усе було

Тут, як і до війни.

 

Припини, Меліндо!

Сльози проковтни,

Відповідь – у дні вчорашнім,

Що тут був ще до війни!

 

 

 

Із Motorhead

1916

 

Я в 16 своїх вже пішов на війну,

Щоб стояти за землю героїв.

За неї впаду і за неї помру,

І зі мною мій Бог та зброя.

 

Крокував, воював і я кров’ю стікав,

Я помер, і  дорослим не стану.

Я боровся за землю, і я захищав

ту, яку не зустрів ще, кохану.

 

Я пішов добровільно вписати ім’я

на історії новій сторінках, 

і зі мною пішли тисячі, як і я,

побратимів за покликом рідних.

 

Тисячі, тисячі вояків, як один,

В бій ішли доба за добою,

Молоді, що навмисно додали роки,

Стали м’ясом гарматним до бою.

 

Я раптово почув,

як мій друг закричав

І закашляв кривавим фонтаном,

Жах холодний губився у нього в очах,

І він лише скрикнув: «Мамо…»

 

 

Я пролежав у бруді,

в кишках і крові,

Я ридав і я звав свою мати.

І загиблих лежало незчисленне число.

І вона не прийшла, і її не було,

Не чекав я подібної страти…

Для незайманих і невинуватих

Молодих побратимів,

Непотрібних

нікому  солдатів…

 

 

Із Bob Dylan

Кnockin' on heaven's door Bob Dylan               

 

Мамо, мій шеврон зніми.

Його ніс я, як свій хрест.

Сліпнуть очі у пітьмі.

Я спинився біля брам небес.

 

Стук, стук, стукіт.

Двері відчиніть!

Док, док, доки

Стукати мені?

 

Мамо, зброю мою поклади –

Я стріляти втратив сенс.

Хмара люта, чорна йде сюди.

Я спинився біля брам небес

 

Стук, стук, стукіт

У небесний вхід.

Док, док, доки

Стукати мені...

 

Із THE BEATLES

Hey Jude

 

Дру-же, а ну всміхнись.

Не співай сумних куплетів.

Нехай ця пісня до серця дійде

І розірве сумні тенета. 

 

Чувак,  мерщій вперед!

В перемоги прості секрети:

Як тільки пісня за душу візьме,

Врятує пісня цю планету.

 

І тільки ти відчуєш біль,

мій друг, не вір,

Не підіймай весь світ на плечі.

Ти знаєш, видає дурний,

Мов він крутий. 

Але від цього йому не легше.

 

Дру-же, не підведи.

Ти знайшов свою дорогу.

Нехай врятує вона від біди –  

Ти заспівай про перемогу.

 

Отже, сміливо йди, давай,

Чувак, співай.

А ти чекаєш ще на когось.

Але запам’ятай – це ти!

Вперед іди,

Лише твоя вперед дорога!

 

СЛУХАТИ СЕРЦЕМ

Спіч про короля свінгу і царство залізних завіс

В часи Холодної війни та геніїв

Мистецтво рятувало світ –

Історія на рівні генному

Дарує днів шалений свінг…

 

Армагеддон… Карибську кризу

Рятує джаз, бо джаз іде на ризик…

Як співчуття до пригноблених «негрів»,

В СРСР кличуть джазових метрів.

 

Як миру виразник від джазу, блюзу

Запрошений Дюк Елінгтон до Союзу.

З Країни Рад мандрує Ріхтер у Штати –

Щоб грати й –  мовчати. За слово – за  грати.

 

Але дає пораду Ріхтер друзям:

Бені Гудмена кликати до Союзу

З його найпопулярнішим оркестром:

Він – гуру свінгу, маг, що грає серцем.

 

Сміються з афіш афроамериканці,

Стрічають гостей «офіційні засланці»,

Прихильники джазу, –  «пригноблених негрів»:

Політбюро, КДБ, піонегри.

 

The king of swing

Король свінгу,

Бені Гудман –

Джазовий гуру

З літака сходить легко,

Білосніжна усмішка,

Як у негрів,

Як Тонні Беннета з понтом свінг

Don’t mean a thing (If It Ain't Got That Swing)

 

Оркестр чорнявий, що грає серцем,

і білий Бенні – з Білої Церкви!

Don’t mean a thing  (If It Ain't Got That Swing) Do I Do I

 

Політбюровці живцем зкам’яніли!

Якого ще «бена» цей Гудмен білий?!

В Києві нишкнуть… В Москві перебзділи:

Білий! Де «чорний»? Ні впало, ні сіло…

 

Гнівний «куратор» партєйно страждає:

«Я ні за що тут не відповідаю!

Хто запросив його?! Гроші – на вітер!

За неподобство ще «вигребе» Ріхтер!

 

«Нєгра» давай! Не синкопи й октави!

Я так і знав, це – ідейна  «підстава»…»

Скнітиме потім той «відповідальний»

Завом десь там  у міністерській їдальні.

 

(Й досі працює!  Крастиме  й далі.

Але це так – невеличкі  деталі…)

 

Король свінгу –

The king of swing!

Об’їхав  весь світ!

Клапан кларнету,

Як клапан серця.

Кров королівська –

з Білої Церкви!

Benjamin Goodman – ейфорія!

Американська велика мрія!

І шаленіє світ.

Побачити Прабатьківщину–

Батьківський заповіт…

Good man – хороша людина.

Походять гудмени з Украйни…

 

Тримають руки кларнет з любов’ю

І ноти – бульбашки кольорові…

Зіграв король Гудмен

 з півсотні концертів,

грав чорну музику відкритим серцем!

Від Білого Дому до Білої Церкви

 

Don’t mean a thing (If It Ain't Got That Swing) Do up Do up

 

 

Історія на рівні генному

Вкарбовує часу шалений свінг,

І в нашому житті шаленому

Зіграє жарти: білий Гудмен – свій.

 

На звітнім концерті музичного закладу,

Де учні кларнетили Гудманів джаз,

Цензурила влада для світлого завтра,

Що грати на часі, а що – вже  не час.

 

Солідна педрада в музичному храмі

Себе протоколом піднесла в боги!

Рахманінов? Ріхтер?.. Прибрати з програми!

І зняти портрети! Вони – вороги!

 

Хотіли й Чайковського знести з вершини,

Так повінь у море несе каламуть.

Якраз був парад на захист меншин:

Злякались – паради педраду нагнуть.

…

На фоні історії профілі витнуло

Наше життя. Із крамольно-безглуздого:

Зовні в нас – сяєво жовто-блакитного,

всередині – попіл совково-союзного.

 

Наш час грає джаз в депутатські каденції,

А саме, як строк обрання депутата…

Каденція – термін музичний, мистецький.

В гармонії – соло з оркестром зіграти.

 

І, звісно, зіграти відкритим серцем.

І буде життя, і буде мистецтво,

Як будемо жити в мистецьких каденціях,

В джазових ритмах, в мистецьких фестах!

Де грають серцем та

Слухають серцем!

 

Із PINK FLOYD

In the flesh II  В зародку (у плоті)

 

Отже

Дуже

Кортить побачити це шоу

Збентеження, збудження

І шок від зірок.

 

В мене погані новини, хлоп’ята:

Пінку тут зле, він не лишить готель,

Але для його вірних фанатів

Ми пропонуємо іншу модель. 

 

Чи є сьогодні педіки в театрі? 

Мерщій тягніть їх до стіни! До стінки!

І того, в промінцях світла, він не такий мені! 

Поставте і його до стіни! –  До стінки!

І схожого на єврея, і чорного тягніть за зад!

Хто запустив всіх цих покидьків в зал?

Цей курить косяк, а той вколовся і стих!

Якби моя воля, я б розстріляв вас усіх!

 

 

 

ВИШИВАНКА КОХАННЯ

 

Моя вишиванка, мій кровообіг,

Мої візерунки – клітин моїх руни,

Ниточки серця, Всесвіту обрій,

Промені дихання та нервів струни.

 

Моя вишиванка зігріє, зіграє,

В мою вишиванку вдягайся хутчій.

В моїй вишиванці злетимо до раю,

І вітру розлук не задути свічі…

 

 

Із PІNK FLOYD

Another brick in the wall II    Ще одна цеглина в стіні

 

Ми не хочемо освіти,

Що в нас вживлює контроль.

В вашім світі нема світла.

Вчитель, вчитись не неволь.

Гей, вчитель! Вчитись не неволь!

 

Школи хол в моїм сні –  це цеглина в стіні.

Школи хол в наші дні –  це цеглина в стіні.

 

 

З Muddy Waters

Hoochie Coochie Man                              

Є в Бучі в «Гуччі»

Блискучий з Бучі мен.

 

Циганка-ворожка віщала,

Ще я не з’явився  на світ:

«Він буде героєм, мамо,

Підкорювач гарних кобіт.

 

Він гратиме на гітарі

І найвродливіших дівчат

Ритм енд блюзу кобзаре

І Богові кум, сват і брат!»

 

і Цей хлопець я,

І знає кожна кобіта,

Що я

Є в Бучі у «Гучі» мен

І як злітає моя трембіта!

 

У мене є хвіст чорної кішки –

Потужний мій  амулет.

Затягне дівчину в ліжко

Магічний з бурштину браслет.

Жіноцтво поїде з глузду,

Стогнатиме уві сні!

Співатимуть, мамо, блюзи –

І Всесвіт належить мені.

 

 

І було у батька три дочки, і назвав він їх відповідно по вірі своїй: Віра, Надія та Анжела!

ВВЕДЕННЯ В ЛІТЕРАТУРУ

переклад українською

В. Кузана

 

Моє слово у тебе пірнає

І пульсує сердечно у реченні,

Розбігаючись м’язовим краєм

Всіх кінцівок в цупку безкінечність.

 

Дієслово ґелґоче голо

І обсмоктує апетитно.

Петтінг ласки співає соло,

Мліє солодко кожним епітетом.

 

Залоскочуєш слово-нерви.

І нуртує то враз і ритмічно

Мій верлібр елегантно розмірений,

Язиково-метафоричний.

 

І заводить мій гордий гекзаметр

Цей твій стогін силабо-тонічний,

І мій вірш воскресає розтерзаний

Духу силами сил ботанічними.

 

І римуючи ніч тебе в спальні,

Слово пише буремний, безжурний

Вірш оргазму ВаГеніальний

І шедевр Клітературний…

 

Із JANIS JOPLIN

Oh Lord! Want you buy me Mercedes Bendz

 

Пісня великого соціального та політичного значення

 

О Боже, придбай мені Mercedes Benz

Друзяки на Porsches, не мій гаманець,

Я тяжко працюю, зірвався терпець.

О Боже, придбай мені Mercedes Benz!

 

О Боже, придбай-но смарт плазму ТіВІ!

Куш в «Лото забаві» зірвати б мені,

Доставки чекаю, і у вихідні

Чому б не купити смарт плазму мені!

 

О Боже, придбай-но розваги в ночі –

Молюсь, уповаю, то ж ти не мовчи.

Придбай мені чарку –  гортань промочить.

Чому б не купити розваги в ночі!

 

О Боже, придбай мені Mercedes Benz.

Друзяки на Porsches, не мій гаманець,

Я тяжко працюю, зірвався терпець,

О Боже, придбай мені Mercedes Benz!

 

Такі справи!

 

Із JETHRO TULL Aqualung

Алконавт

 

На лавочці у парку

(на думці бруд). Дівчаток споглядає.

І цівкою  стікають соплі,

І чинять гріх в своїм лахмітті сальні пальці.

Гей, Алконавте!

Не дай собі засохнуть на вулиці,

Де в трусиках ажурних щебечуться німфетки.

Гей, Алконавте!

Багном себе відчути у багні,

Харкаючи шматки розтрощеного щастя.

Гей, Акваланге!

 

Тінь сонця замерзає, без тепла

Бридкий старий  блукає.

Одинак.

Натруджена нога

із вітром стогне в унісон.

Йому лишив собака свій обід. 

Зігріє ногу він

У теплім вмісті біотуалету.

 

Одинаку болить.

І «Армія спасіння»

Вже не подасть, як лорду, чашку чаю.

Мій друже, Акваланже,

Від мене не тікай, будь ласка,

Гіркий невдахо, вічний волоцюго.

Бо це всього лиш я.

Давай згадаймо

Мороз туманний в грудні,

Коли крижинки,

Вмерзлі в бороді,

В агонії кричать у такт з диханням.

А ти хапаєш жадібно останній власний подих,

 Кликочиш, ніби акваланг у морі,

Рясніють квіти  

шаленими безумствами  весни.

 

 

Із TOM WAITS

I don't wanna grow up

Коли я прокидаюсь вночі,

Я не хочу рости,

Коли грошей нема на харчі,

Я не хочу рости.

 

Округ мене поволока та втома.

Як то встигнути все в світі цьому?

Хочу я жити, як пес несвідомий…

Я не хочу рости,

 

Коли бачу, яку платять ціну,

Я не хочу рости.

І з цього шляху я вже не зверну –

Я не хочу рости!

 

Люди стають не тими, ким мріють,

дорослішають та «матеріють». 

В мене немає

той ейфорії…

 

Свій телевізор я розіб’ю,

Я не хочу рости,

Щоб лікували моє IQ.

Я не хочу рости,

 

Я не хочу вголос кричати,

Лисим зашийком лякати дівчат.

Я не хочу спілкуватися в чатах,

Я не хочу починати з початку.

Я не хочу нащадків повчати 

Гроші вкладати і гроші втрачати,

Я не хочу писати хіти!

Я не хочу рости!

 

Коли батьки мої сваряться в хаті,

Я не хочу рости,

Коли бачу, як можна збухатись,

І я не хочу рости!

Краще сидітиму в себе вдома,

Ніж виростатиму в світі цьому,

Щоб жити в великій бетонній труні

і працювати там всі мої дні…

 

Коли бачу я стрічку новин,

Я не хочу рости,

Хизуються як життям золотим,

Я не хочу рости.

Я залишатимусь в своєму світі

для недорослих та несамовитих.

Я не бажаю нічого робити –

ні пити кави, ні оковиту,

ані кохати, ані любити,

ані дружити, ані одружитись.

Я не хочу рости.

 

Коли ж я встиг так багато прожити?

 

 

 

Із AC/DC

HELLS BELLS!

Пекельні дзвони!  Або Бемс, Бемз!

 

Я гуркіт грому, я злива зла.

Я буря й шторм, чорний, як смола.

Я блискавиця, в пітьмі блисну,

І ти відчуєш мою війну.

 

В полон нікого я не беру,

Загинеш ти від моїх рук.

Ти чуєш дзвін, це по тебе він!

Ти чуєш дзвін, свій пекельний дзвін!

 

Дзвін, Дзвін.

БЕМС, БЕМС!

 

Пекельні дзвони! Ти помирай!

Чорт забирай тебе, забирай!

 

Мене відчуєш хребтом своїм.

В твоїх очах – мій пекельний дзвін.

Твій Бог тепер тебе не спасе –  

До пекла, падало, тебе несе!

 

В полон ніколи я ще не брав.

Я наближаюсь, щоб ти сконав!

Ти чуєш дзвін, це по тебе він.

Ти чуєш дзвін, свій пекельний дзвін?

 

Дзвін, Дзвін!

БЕМС, БЕМС.

Бемс! Бемс!

 

Пекельні дзвони! Ти не втечеш!

Відчуй вже – пекло тобі пече!!

Пекельні дзвони! Ти помирай!

Чорт забирай тебе, забирай!

 

Дзвін, Дзвін!

БЕМС, БЕМС.

Бемс! Бемс!

 

Шуба дуба вріжеш дуба!

 

 

Рождественский Бог.

Різдвяний Бернс.

Рождественский Боб.

И джингл hells bells.

 

Земной новогодний шар.

Роберт Рождественский. Плант.

Как Исидорин шарф,

Душит плясунью талант.

 

Еще, говорят, родился Стус.

Славімо Бога, а попробуй –  слови.

Еще, якщо що, говорят c'est la vie.

Ой, радуйся, земле, та й живи!

 

Із T.REX

Children of the Revolution              

Лічильник  революцій  (Діти революцій)

 

Ти можеш звабити,

Якщо жадаєш ти

Співати, гримати, 

Піти під три чорти.

 

Та не гальмуй

Лічильник революцій!

Ти не гальмуй

Лічильник революцій!

Ні, Ні, Ні.

 

Твій позашляховик

до всіх негод вже звик.

Ролс ройс у бурштині –

Ось що личить мені!

 

Нас не дури,

Ми діти революцій.

Нас не дури –

Ми діти революцій.

Не дури!

 

Із VIRA LYNN  We would meet again, some Sunny day  

Побачимось десь, буде сонячний день! 

 

Не знаю, де

і не знаю, коли

Побачимось десь.

Побачимось десь, буде сонячний день! 

Як завжди, всміхнись!

Ще згадаєш цю Мить.

Побачимось десь, буде сонячний день! 

 

Рівнянам

 

Я бажаю нам музики в серці

Нехай душу нам пісня зігріє,

Не крізь терени йти, а крізь терції -

Досягати своєї мрії.

 

І до успіхів йти з кожним кроком,

І бажаю щасливими бути,

І кохати нестямно, глибоко,

До оргазмів життєвих сягнути!

 

Щоб життя смакували гурманами

І пишались, що ми – земляки,

Залишалися ЧаРівнянами

Не ставали щоб ми рівнюки.

 

Щоб ніколи не знали поразки,

І вела нас вперед дорога,

І щоб кожен повірив у казку,

В Україну, в себе та в Бога.

 

ПРОЗА

«Зажигалка»

Колись довелося виступати з  феноменальним рок «укр-а-біллі» гуртом на одному з полігонів перед хлопцями, які їхали на Схід.

Домовились, що я читатиму вірші, коли  музики налагоджуватимуть  інструменти. І взагалі, буду естрадним конферансьє концерту. Я «спецом» підібрав жартівливі тексти, далекі від патріотизму, Майдану, війни, щоб не  «грузити». Нам здавалося, що хлопці хотіли сміятися – так  легше.

Концерт проходив "на ура". Після кожних 3–4  пісень рокери пірнали до намету та поступалися мені сценою.

–  Зажжьом! – казав я.

– Ну давай, «зажигалка», –  підбадьорювали  військові, і я «зажигався та зажигав»! Каламбурив, розповідав анекдоти, різні історії та побрехеньки.

Після закінчення фотографувалися, обіймалися, і не хотілося нам розходитися.

Раптом  до мене  підійшов хлопчина та простягнув запальничку.

–  На, тримай. Це тобі. «Зажигалко!»

–  Ой, дякую, братику! Залиш собі, знадобиться.

Але зловивши суворий погляд командира, я беззастережно прийняв подарунок.

–  Гаразд, давай, дякую, друже!

– Я за нею повернусь, повернусь звідти, повернуся, зрозумів? –  викрикнув хлопчина. – Бережи її, чуєш, я мушу за нею повернутися!

Поруч «от-вінтисти» дарували свої диски солдатам і теж приймали запальнички, бандани, значки та ще якісь особисті солдатські дрібнички. Начебто дрібнички, а за ними віра в життя, віра в повернення, віра в мир…

Цей містичний талісман чекає на тебе, друже…  Повертайся за ним…