Марія Слободяник

Марія Слободяник — біографія

Слободяник Марія Іванівна  народилася 14 жовтня 1995 року у Дніпро-дзержинську (нині – м. Кам’янське) Дніпропетровської області. Перекладач за освітою. Член НСПУ та НСЖУ. Керівник молодіжної секції  ГО «Творче об’єднання «Альтернатива», засновник літературних та мистецьких проєктів.   

Лауреат Міжнародної літературної німецько-української премії ім. Олеся Гончара (2019) та обласного конкурсу ім. Валер’яна Підмогильного (2018).

Публікації в українському журналі іноземної літератури «Всесвіт», альма- нахах «Крила», «Серце Європи», «СКІФІЯ», «Степова Еллада», «ЛЕГІТ», «Усі думки – тобі», віснику міжнародного поетичного конкурсу «Чатує в століттях Чернеча гора», онлайн-журналі «СТОС».

Автор збірок поезії та перекладів «Потойбічне» (2018), «Третє століття» (2019), у яких вміщено переклади  Едгара По, Данте Аліг’єрі, Шарля Бод-лера, Адама Міцкевича, Марини Цвєтаєвої.

Переклади Марії Слободяник

Адам Міцкевич

ДО САМОТНОСТІ

Самотносте, до тебе я біжу,
мов до води холодної у спеку.
Твої кристали дивні збережуть
чарівність хвилі, затінку безпеку.

Занурююсь повільно у думки
і мовчазну розпочинаю гру.
У хвилях непоборної ріки
я тілом захолону і помру.

Для мене ти – стихія, ти – глибока,
та морок на душі мені щемить.
Мов риба, сонця знов шукаю оком,
Із хвилі виринаючи на мить.

Височина чи глибина, в яких я зник?
Вигнанець не потрібен жодній з них.

 

Данте Аліг’єрі

«БОЖЕСТВЕННА КОМЕДІЯ»

«ПЕКЛО»

ПІСНЯ ПЕРША

Об'єднати вміст