«Шпилясті кобзарі» в Університеті «Україна»

Справжній фурор викликав в Університеті «Україна» виступ гурту ШПИЛЯСТІ КОБЗАРІ.

Шестеро хлопців у вишиванках/джинсах/кедах зі стильними чорнявими, золотими і світлочубими зачісками з першої ноти зачарували всіх: і юних студенток, і досвідчених викладачів.

Віртуозна гра на бандурі, музикальність, чисті голоси різного тембру, гармонійне багатоголосся і грайлива манера інтерпретувати все українське на західноєвропейський ретро-хітовий лад спершу шокували, а потім захопили всіх.

Українські глядачі настільки вже звикли до сивочолих журливих кобзарів народницького ґатунку, що абсолютною несподіванкою для всіх стала поява гурту юнаків-бандуристів з класичною манерою виконання та широкою політрою cover-версій, завзятих рок-н-рольщиків з елементами елегантного стьобу.

Розпочали ШПИЛЯСТІ КОБЗАРІ з виконання української пісні «Ой, у вишневому саду» у класичній народній манері. Потім раптом ця мелодія зазвучала як італійський попсовий хіт 70-х «Mamma Maria» Ricchi E Poveri чи як знаменита мелодія до американського фільму «Генерали піщаних кар’єрів», чи як рок-н-рол…

Далі хлопці показали не лише талант інтерпретувати та осучаснювати народний мелос, а й акторські уміння. Якраз розлогий спектр українських народних пісень – журливих і веселих – дав змогу додавати жарти, розігрувати дует чоловіка і жінки, ставити несподівані акценти, імітувати «гусю-сю-сю…» чи свист солов’я: «Поїхала баба в ліс», «Ой, на горі цигани стояли», «Як орав мужик та й край дороги», «Та туман яром котиться», «Ой, служив же я у пана»…

Потім здивували романсом на вірші Т. Шевченка «Буває, іноді старий…»

Буває, іноді старий
Не знає сам, чого зрадіє,
Неначе стане молодий,
І заспіває... як уміє.
І стане ясно перед ним
Надія ангелом святим,
І зоря, молодость його,
Витає весело над ним.
Що ж се зробилося з старим,
Чого зрадів оце? Того,
Що, бачите, старий подумав
Добро якесь комусь зробить.
А що ж, як зробить? Добре жить
Тому, чия душа і дума
Добро навчилася любить!
Не раз такому любо стане,
Не раз барвінком зацвіте.
Отак, буває, в темну яму
Святеє сонечко загляне,
І в темній ямі, як на те,
Зелена травка поросте.

До університету гурт «Шпилясті кобзарі» запросила заслужена артистка України, закохана у бандуру з юних літ, доцент Інституту економіки та менеджменту Університету «Україна» Світлана МИРВОДА. Такий розкішний подарунок шанувальникам української пісні пані Світлана зробила з нагоди 16-річчя з Дня заснування альма-матер ‒ Університету «Україна».

Сама також виконала декілька романсів. Джерельно-прозоро звучало кришталеве сопрано Світлани Мирводи у піснях «Нащо мені чорні брови», «О, соловію», «Заграй мі, цигане старий».

Наприкінці, коли пані Світлана разом зі шпилястими хлопцями виконали пісню «Гуцулка Ксеня», до ансамблю приєдналися всі глядачі.

Довідка

Гурт «Шпилясті кобзарі» – колектив із шести молодих колоритних та завзятих бандуристів, що у стилі «музичний шарж» виконують авторські пісні, інструментальні твори, cover-версії світових хітів та українських народних пісень у сучасному форматі.

Ініціатором створення гурту став відомий бандурист, володар призу глядацьких симпатій шоу «Україна має талант» Ярослав Джусь. Основною метою Ярослава було продемонструвати всій країні можливість унікального, саме українського народного інструменту – бандури, а отже, було остаточно вирішено здивувати країну новими обличчями, новим поглядом на цей інструмент, спробувати зробити справжнє бандурне шоу!

2011 року колектив потрапив до 50-ки найталановитіших за версією шоу «Україна має талант-3». Після виступу в шоу гурт взяв участь в аналогічному проекті «Минута славы» (Росія), де пройшли до суперфіналу. За три роки своєї діяльності бандуристи встигли побувати на сценах багатьох міст України, а також Німеччини, Росії, Узбекистану та ін.

Усі учасники гурту, які є представниками різних міст України, неповторні та оригінальні, починаючи від кольору волосся, зовнішності і закінчуючи тембром голосу та рисами характеру. Усі належать до певних молодіжних субкультур та полюбляють відповідно абсолютно різну музику та різних виконавців. Але їх усіх об'єднує любов до своєї мови, пісні, рідної землі та бандури.