Нове на порталі
Творчий марафон
Популярний вміст
Оксана Загранюк
Оксана Загранюк — автобіографія
Оксана Загранюк народилась 21 березня 1981 року в невеликому містечку Ярмолинці, що на Хмельниччині. Навчалась у Ярмолинецькій школі №1. Закінчила Хмельницький державний університет за спеціальністю «Маркетинг». Працювала в управлінні Пенсійного фонду України в Ярмолинецькому районі. Зараз працюю бухгалтером в районній державній адміністрації. Заміжня. Маю донечку Іринку (6 років).
Зовсім недавно відкрила у собі талант до написання невеличких оповідань. І це стало несподіванкою, адже все своє життя мала справу з цифрами і "любила" їх.
Оксана Загранюк: Україна – це Я і те, що мені болить…
Я люблю Україну! Це земля, де я народилася і живу. Де живуть мої рідні, близькі, знайомі. Це – все, що мене оточує щодня, щохвилини. Це – берізка, яка виросла на перехресті доріг майже в самому центрі мого містечка, і яка зараз, восени, починає переодягатись в свої золотаві шати. Це – «…садок вишневий коло хати…», від аромату цвіту якого навесні хмеліє голова. Це – кущ калини в мене під вікном, гілки якого взимку від вітру безпорадно і дзвінко б’ються по склу своїми перестиглими зм’яклими яскраво червоними гронами, ніби просять допомоги…
Оповідання Оксани Загранюк
Завтра буде!..
Вона йшла вже давно стемнілою вулицею додому. Під ногами від світла вуличних ліхтарів іскриться, переливаючись, як розкидані повсюди діаманти, сніг. Тіні від дерев, що ростуть вздовж тротуару, як живі, рухаються за ходою жінки. Легенький мокрий сніжок приємно шурхотить, долітаючи до сірого балонового пальто. Зимовий теплий вечір. Надворі тихо, спокійно. Навкруги – жодної живої душі. Тільки у вікнах житлових будинків горять вогні – як вісники того, що містечко не безлюдне. Просто час вже такий. Восьма вечора. П’ятниця. Сьогодні святвечір у православних християн. Всі сім’ями зібралися за святковими столами і святкують.
