Кожна збірка віршів має свій настрій. Відкриваючи книгу Тетяни Іванчук «Там, де небо землю обняло», ніби приходиш до гостинної оселі, щоб неспішно поспілкуватися з господинею за чаєм з м’ятою. Обговорити все на світі, як буває, коли маєш досить часу для розмови. І попри те, що в світі коїться багато печальних речей – вертаєшся додому з легкою душею, як після сповіді. Бо книжка проникнута невловимо природним духом оптимізму: «Заглядає в вікна березневе сонечко, і одразу в хаті затишно стає».
Книжка-хата завжди повна люду. Там живе не одна душа, а ціла рідня, бо вірші для авторки – як діти:
Я виношую в серці слова,
Як дитину виношує мати.
І так боляче часом, бува,
Їх від серця свого відривати!
Довкола Ульяненівської премії поширені цілі легенди, створені міти. Дехто вважає, що це – одна з найсправедливіших літературних премій сучасності, інші – що це – суто приватна премія, яка дається винятково «своїм».
На правах цьогорічного координатора премії, та людини, яка добре знала Олеся Ульяненка, я спробувала розібратися в цій непростій ситуації:
Чим «прозоріша» премія – тим вона престижніша.
Женю, розкажи детальніше про заснування премії ім.Олеся Ульяненка: хто – спонсор, яка сума? Хто входить у журі?
У категорії «Зображення» фіналістами стали: Микола Гончаров, Metatron_De, Saskia. У категорії «Вірш»: Юрко Космина “Дума про дельфіна”, Олексій Сударенко “Мнение рядовых граждан”, Сергій Сіваченко “Друкуєш збуджено, натхненно”. Номінанти у категорії «Гасло»: homochka - "В приціл правди не видно”, Irysh - "Будь ПРЕСОЮ, а не ПРЕСОваним”\“Be press, not pressed”, Svitlana Inkljud - “Цензура – негатив. Засвіти!”.
В парку стрілянини майже не чулося. Навіть вітер гучніше шепотів до листя буків, зваблюючи їх відірватися від рідного дерева та полетіти в далеку подорож. Темна ніч здавалася затишною, як шкіряне крісло. В цьому затишку примостилися двоє. У них була розмова.
– Вперше тут нікого, крім нас.
– І відключили світло.
– Кажуть, старий наживався на освітленні.
– Нові спекулюють на темряві.
– Ти не думаєш, що він вкрав у нас все світле і має бути покараний за це?
– ти бойова порода юних лицарів брехні
– ні
– тебе виводили щоб вмерти на війні
– ні
– твій мозок й серце утопили у лайні
– ні
– і ти ненавидиш усі думки складні
– ні
– виходиш з себе губишся на чужині
– ні
– не бачиш на собі ошийника панів
– ні
– твої кайдани почуття дурні
– ні
– твій дух скували іскри полум’яні
– ні
– жорстокий світ спалити хочеш у вогні
– ні
– ти не живеш без страху і борні
– ні
– твої улюбленці залякані й страшні
– ні
– і ти насилуєш чортівок уві сні
18 квітня 2014 року о 15 годині видавець Юрій Шеляженко передасть у подарунок президенту Россії В. Путіну через посольство РФ в Україні (Київ, Воздухофлотский пр-т, 27) антивоєнну книгу під назвою “Не воюй”.
Після передачі книги відбудеться бліц-презентація в режимі одиночного пікету. У цій книжці опубліковане оповідання Юрія Шеляженка “Не воюй” українською та російською мовами. Ю. Шеляженко.
Сьогодні іменинне свято у гостя порталу — українського видавця, журналіста, правозахисника, письменника, проповідника Юрія Шеляженка.
«Жінка-УКРАЇНКА» щиро вітає іменинника. Зичимо добра, злагоди, сил та наснаги!
Хай втілюються в життя найсвітліші ідеї, збуваються найзаповітніші мрії!
Не бійся кар і заборон.
Заборони собі боятись.
Не йди бандиту на поклон.
Карай себе за кожну слабкість.Пророком будь на самоті.
Будь діячем серед народу.
Як деспот, свій придушуй гнів,
Щоб ствердити любов і згоду.Достойно долю зустрічай –
І кепську долю, і щасливу.
В своїх руках себе тримай,
І доля буде справедлива.
18.01.2014, Юрій Шеляженко
Юрій Вадимович Шеляженко (народився 2 лютого 1981 року в Києві) – український видавець, журналіст, правозахисник, письменник, проповідник.
Член Спілки журналістів України, Незалежної медіа-профспілки України.
Редактор газети «Правдошукач», релігійного бюлетеня «Ідеаліст», релігійного журналу «Мораль».
Автор книжок «Я — традиція», «Правдошукач: 5 років незалежності однієї газети», «Розумію. Вірую. Люблю», «Мій Євромайдан».