Головна

Іванчук Тетяна

«Треба півжиття було прожити…»

Треба півжиття було прожити,
Щоб відкрилась істина гірка:
В себе вдома ми - нерідні діти
Як в чужого батька-пияка.
Того, що припхався в нашу хату
І свої закони встановля.
Хоч він і приймак , та наша мати
Ще й йому народить немовля.
Будем нишком по кутках сидіти,
Бо розперезалася "братва".
Разом рідні і нерідні діти.
Мамо!Не мовчи, поки жива!
Будь у своїй хаті господиня
І себе ганьбити не давай!
Перед приймаками на коліна
Ненько-Україно, не ставай!

Тетяна Іванчук

«я хотів би світити вам в життя вічно»

Рецензія Тетяни Іванчук на книгу Миколи Біденка «біденко і літери»

Нещодавно у видавництві імені Олени Теліги побачила світ шоста книга лауреата премії Василя Симоненка поета Миколи Біденка «біденко і літери».

Біденко залишається вірним своєму стилю, щоправда, книга, як на мій погляд, цікаво і щедро проілюстрована. Книга витримана в чорно-біло-сірих тонах і лише на титульній палітурці три початкових літери прізвища, імені та по батькові, як три червоні краплі крові.

Не знаю, як для кого, а для мене Біденко — першопроходець, відкривач, апостол слова і думки:

я хотів би світити вам в життя вічно
я сонце несу зніміть нарешті свої сліпі окуляри

Не така, як усі

Рецензія на книгу поезій Тетяни Череп «Берег любові», 2012 р.

Зовсім недавно завдяки щасливому випадку я познайомилася з поезією Тетяни Череп. І щиро зраділа! Бо така вона мені рідна, своя, по-жіночому мудра, знічено-цнотлива, елегійно-замріяна, розгублено-щаслива у своєму «Яблуневому коханні»! Це сотні, тисячі разів оспіване почуття, у Тетяни тепле, світле і кольорове, як літній дощ, як небо і веселка на ньому. Його стільки, що аж душа не вміщає:

Об'єднати вміст