ГРУДЕНЬ
Покраянi до краю днi,
доточенi ночами ночi...
Отак заплющила би очi,
прокинулася — навеснi.Переморозила зима
усi осіннi сподiвання,
у полум’янi обiцяння
зимою вiрити дарма.
УКРАЇНІ
в річницю Чорнобиля
(1986 – 1996)
Моя засмічена земля
моя засмучена країна…
Дивлюсь на тебе не здаля,
живу з тобою, Україно.Я воду п’ю з джерел твоїх,
годуюся iз твого поля,
i не сховаюся вiд лих,
якi тобi судила доля.Од тебе хмар не вiджену —
якби ж могла! Та сил не стане.
Багатшi є, але одну
тебе люблю, як донька маму.За всi грiхи мене прости.
I — з колоска твого зернинку —
обережи i захисти
мою онуку, українку…
ДУМКИ ПРОТИ НОЧІ
З вами траплялося таке: усмішка на вустах, сльози в очах – одразу? І так від обкладинки до останньої крапки. Це так зі мною.
Сьогодні день народження у прекрасної жінки, чудової поетеси, справжньої берегині роду свого, щирої українки Світлани Борисівни Макаревської.
Сердечно вітаємо і від усієї душі зичимо здоров’я, тепла, любові і благополуччя.
Хай творча нива буде безкінечною і плідною. Хай очі плачуть тільки від щастя. Божого благословення, приємних сюрпризів від долі, радості - від життя, многая літа!
Мужчини! Будьте, врешті решт, мужчинами -
відчуйте це серцями, мозком, спинами,
відкрийте очі, випрямте хребет,
не човгайте приречено ногами.
Розправте крила, починайте злет,
а жінка хай літає разом з вами.Як журавлі: найперший - ватажок,
за ним - жона, захищена і гарна.
Великодушні будьте до жінок.
Робити жінці кривду - справа марна.Ви звідкіля з'явилися на світ?
Не тяжко проливав ваш тато піт,
коли засіяв любощів насіння.
А мамі - дев’ять місяців носить
вас довелось. Щоб народить дитину...
Отут і нині
Майдан - 2004
Між бур'яном зухвалої брехні
і квітами тендітної надії
зійшла, немов засів озимини,
бурхлива парость наміру і дії –здійнялись дружно сходи молоді,
зросли із зерен на родючім полі,
що засівали пращури-діди
на щастя, славу, на козацьку волю.Діди складали голови в борні,
обстоювали землю, рід, країну,
подарували – і тобі, й мені –
єдину долю: жити тут і нині.Отут і нині! Над старим Дніпром,
у древнім місті, що найкраще в світі,
піднесли гідно правди знамено
оплот держави – українські діти.
- Час знайомства -
Наталія Кобринська – "Дух часу". Очі вирізнили цю малу, непоказну книжечку з поміж інших, рука потяглася саме до неї - спрацювали, напевне підсвідомі асоціації.
Є серед моїх знайомих родина Кобринських. Спіткало їх велике горе - померла їхня, змалку хвора, донька Наталка. І в пам'ять про неї батьки видали тоненьку збірочку Наталиних віршів - дівчина кохалася в поезії...
І знову я бачу знайоме ім'я на палітурці. Такий дивний збіг. І авторка зовсім інша, і з часу зовсім іншого, а ім'я те саме. Чи то доля обирає за іменем, чи ім'я притягує до себе певну долю? Не знаю. Але закономірність якась є.
Нещодавно талановита українська поетеса Світлана Макаревська вкотре порадувала своїх шанувальників виданням власних книг – двотомника творів «Коралі» та «Тепла хвиля».
До збірок увійшли як нові поезії та проза, так і ті, що друкувалися раніше, у супроводі ілюстрацій з гобеленів Народного художника України Людмили Жоголь та з картин Народного художника України Івана Марчука.
Ці книги, як і чотири попередні збірки авторки, не тільки приємно взяти до рук, вони, дійсно, теплою хвилею великого таланту, відчуттям слова, трепетною щирістю жіночої душі накривають свого читача з головою. І не відпускають від себе ні на мить. Цю поезію хочеться читати і перечитувати.
— Усе, що я роблю, – говорить в одному із віршів пані Світлана, – це вам, кого люблю.
На презентацію книг минулої суботи в музеї театрального, музичного та кіномистецтва України і справді зібралися ті, хто любить поетесу, і ті, кого любить вона.
Майстерно провів цей творчий вечір автор однієї з передмов, науковець, історик, письменник, сценарист Анатолій Горовий.
Теплими словами вітав Світлану Макаревську Заслужений діяч культури України Ігор Ліховий.