Нещодавно талановита українська поетеса Світлана Макаревська вкотре порадувала своїх шанувальників виданням власних книг – двотомника творів «Коралі» та «Тепла хвиля».
До збірок увійшли як нові поезії та проза, так і ті, що друкувалися раніше, у супроводі ілюстрацій з гобеленів Народного художника України Людмили Жоголь та з картин Народного художника України Івана Марчука.
Ці книги, як і чотири попередні збірки авторки, не тільки приємно взяти до рук, вони, дійсно, теплою хвилею великого таланту, відчуттям слова, трепетною щирістю жіночої душі накривають свого читача з головою. І не відпускають від себе ні на мить. Цю поезію хочеться читати і перечитувати.
— Усе, що я роблю, – говорить в одному із віршів пані Світлана, – це вам, кого люблю.
На презентацію книг минулої суботи в музеї театрального, музичного та кіномистецтва України і справді зібралися ті, хто любить поетесу, і ті, кого любить вона.
Майстерно провів цей творчий вечір автор однієї з передмов, науковець, історик, письменник, сценарист Анатолій Горовий.
Теплими словами вітав Світлану Макаревську Заслужений діяч культури України Ігор Ліховий.
— Душа українки має бути направлена на поезію, - зазначив він. – Світлана – жінка великодня. Бо ж народилася в один із таких днів. А це ж – світло, це – весна, це - життя. Такою є вона сама, такою є кожна із її поезій.
Не скупилися того дня на слова своїй колезі по перу поетеси Тетяна Добко, Олена Гопчук. Про значимість статей в українській Вікіпедії про таких незвичайних людей як Світлана Макаревська та її чоловік, заслужений будівельник України, Іван Філімонович, говорив виконавчий директор громадської організації «Вікімедіа Україна» Юрій Пероганич.
Линули також безкінечні привітання від друзів, дітей, онуків.
А поміж усім цим звучало слово з вуст авторки – щире, проникливе, поетичне. Пісні на її вірші під оплески глядацької аудиторії виконувала гостя з Криму Ірина Єрмолова. І ніхто в залі не хотів, щоб цей вечір завершувався. Бо так небагато сьогодні у нашому житті прекрасного як, приміром, поезія Світлани Макаревської, і так мало людей, які через свої вірші запрошують читача прямісінько у душу, наче в дім.
Див. також відеофрагменти зустрічі.