Жінка-УКРАЇНКА

ДЕНЬ СВЯТОГО ЮРІЯ

Історія святкування Дня Святого Юрія

У християнському світі дуже поважають Святого великомученика Георгія (Юрія) і віддають йому шану 6 травня (23 квітня ст. ст.) у день, коли він був страчений у місті Нікомідії за наказом імператора Діоклетіана у 304 році.

У «Житії Святих» святителя Димитрія Ростовського розповідається про Георгія (Юрія), що він був сином багатих і благочестивих батьків із Кападокії*. Його батька стратили за те, що він був християнином. Залишившись вдовою і піклуючись про безпеку маленького Георгія, мати переїхала жити в Палестину. Походила вона з багатої і знатної родини, і саме в Палестині знаходились її родові маєтки. Виростав Георгій у любові та достатку, отримав хорошу освіту. Коли прийшов час, він обрав військову службу. Був він людиною відважною і благочестивою. Незабаром імператор Діоклетіан призначив його комітом** і воєводою. Мати Георгія на той час уже померла, і він залишився спадкоємцем величезного багатства.

* Кападокія — область в Малій Азії.
** Коміт — у війську давніх римлян старший воєначальник, що супроводжував імператора у його мандрівках. Коміти входили до офіційної свити імператора і були його радниками, така посада вважалася дуже почесною.

Діоклетіан вів непримиренну боротьбу з християнами на всій території Римської імперії. Він замислив знищити християнство, як єресь, а самих християн фізично винищити. По усій країні стояли плач та стогін християн, яких кидали до в’язниць, піддавали нелюдським тортурам, страчували на міських площах. Проти такої чергової різанини виступив коміт Георгій. Він серйозно готувався до такого кроку: розпродав свої маєтки, роздав багатство на побудову храмів та підтримку бідних християн, рабам дарував свободу. Він звернувся до Діоклетіана з промовою, засуджуючи численні страти і мордування християн та прославляючи християнського Бога. Дуже був здивований імператор, що Георгій виявився таємним християнином. Він готовий був пробачити йому його «невігластво» і повернути усі чини та посади, якщо Георгій принесе жертву поганським богам.

Але віра святого була непохитною. Страшним тортурам піддали святого великомученика, але він твердо стояв на своєму. Перебуваючи у в’язницях та мандруючи країною, святий Георгій здійснив багато чудес та навернув у християнську віру тисячі людей. Господь давав йому силу завжди залишатись неушкодженим та бути переконливим у своїх діях в ім’я Господа. Імператор Діоклетіан наказав стратити святого 6 травня 304 року.

У V столітті на честь святого Георгія у Римі було збудовано церкву, у якій до сьогодні зберігається частина його останків, його спис та хоругва.

НАРОДНІ ТРАДИЦІЇ ТА ЗВИЧАЇ У ДЕНЬ СВЯТОГО ЮРІЯ

День святого Юрія святкували 6 травня. В українців святий Юрій опікувався худобою і звіриною, а вовки — то були хорти святого Юрія. Очевидно, що християнський Юрій — це заміщений язичницький бог Велес із усіма його захисними та обереговими функціями. Древні українці вірили, що саме у цей день весна сходить на землю. На зелену пашницю вперше випадає роса, що має чудодійну цілющу силу, бо то «небесна освячена вода»; вперше кує зозуля, прилітають і починають вити гнізда ластівки.

Ім’я Юрій (Георгій) у перекладі з грецької означає «землероб». Слов’янська транскрипція цього імені звучить як Юрій, Юр, Юрай, Єгорій, Єгор. Саме ж свято носило назву Юрія весняного чи Єгорія хороброго. Зображається святий Юрій лицарем на білому коні, що списом вражає змія (дракона).

У цей день люди у церквах відправляють святкові молебні та хресними ходами обходять посіви. До Юрія в Україні завершують посівні роботи ярих зернових культур, а озимина уже гарно кущиться, якщо земля має достатньо вологи. На межах закопували великодній хлібець та крашанки і молились святому Юрію, щоб захистив майбутній урожай від граду. Існувало і прислів’я: «Святий Юрій по полю ходить, хліб-жито родить, росу випускає». Юр’єва роса за народними віруваннями мала велику цілющу силу: її збирали в окремі посудини, а потім використовували для лікування різних хвороб; нею освячували господарські будівлі, худобу, реманент; посіви, окроплені Юр’євою росою, краще росли й давали більший урожай.

У східних областях України про хвору людину говорять: «Не вийти їй на Юр’єву росу», що означає — жити цьому чоловіку залишилось недовго. Бо якщо не допомогла весняна життєдайна роса, то уже нічого не допоможе. Ці, фактично водосвятські, традиції дали Юрієвому дню ще одну назву — Водонос. Джерела цих вірувань дуже древні — у цілющу силу весняної роси, життєдайну силу весняних дощів, що пробуджують природу і дарують надію на добрий урожай.

З Юрія селяни переставали випасати худобу одноосібно, а випасали тільки на вигонах, високогірних чи степових пасовищах, формуючи громадські череди. Для такої роботи громада кожного села наймала пастухів: з ними укладалися угоди, доручалася худоба, яку на ціле літо виганяли на випас. Разом із пастухами (чабанами) на полонини чи степи ішли майстри, що варили сир, бринзу, виготовляли різні молочні продукти. Раз на тиждень усю цю продукцію доставляли у село господарям.

Вигін худоби супроводжувався обрядовими дійствами, що мали захистити худобу в літній період від вовків, хвороб та дій чарівників і лиходіїв. Для селян це був день, наповнений священнодійством. Залежно від місцевості самі обряди відрізнялися, але за змістом несли у собі ті самі функції. Спочатку худобу освячували свяченою водохрещенською водою, давали по куснику паски і свяченого яйця із шкаралупою. Потім гілкою свяченої верби виганяли із стайні, кошари чи конюшні. На подвір’ї перед воротами стелили червоний пояс, білий, вишиваний червоними нитками рушник, по боках воріт клали жаринки вогню чи розпалювали невеликі вогнища і переганяли худобу. Якщо худоба проходила і не зачіпала ногами постелене, то буде все гаразд: літо мине спокійно, і череда повернеться з вигону цілою, неушкодженою та здоровою. Вим’я корів натирали часником і цибулею, «аби відьми молоко не відбирали». Господині готували віночки-обереги та годували тварин зіллям, освяченим на Маковея, «щоб молоко було жирним і густим». 

Далі всю худобу гілками освяченої верби зганяли на ближній вигін біля села. Як правило, відбувалося це дійство до сходу сонця, «коли ще відьми роси не потолочили». У Закарпатті, навпаки, чекають, щоб сонце піднялося над обрієм, бо «у передсвітніх сутінках відьми можуть нашкодити». Місцевий священик відправляв спеціальну службу, освячував худобу, обходячи череду з іконою святого Юрія. Пастухи зібрану та освячену череду й отару переганяли через «ворота» із двох величезних кострищ: таким чином худобу очищали від нечистої сили, хвороб, моровиці. Треба сказати, що пастухи з великою пошаною ставилися до своєї праці і до святого Юрія: вони в цей день постилися, а на півдні України — відпускали бороди, і сподівалися на покровительство святого упродовж усього літнього сезону, допоки худоба буде на випасах. Усі ці обряди були дуже урочисті та святкові. Завершувалися усі дійства великим громадським обідом та гуляннями молоді.

НАРОДНІ ПРИКМЕТИ, ПРИСЛІВ’Я ТА ПРИКАЗКИ:

• Зозуля закує до Юрія — худоба буде хворіти.
• Зозуля закує до Юрія — тяжкий неврожайний рік.
• До святого Юрія є паші і у дурня.
• На Юрія чисті роси — чекай пшениці і проса.
• Будь здоровий, як Юр’єва роса.
• Як на Юрая дощ — для худоби урожайний рік.
• Єгорій з водою, а Микола з травою.
• Коли на Юрія дощ і грім, то буде радість усім.
• Сіно до Юрка, збіжжя до Ілька.
• Як на Юрія стала буря, буде мокре літо.
• Юрій з теплом, а Микола з кормом.
• Коли весняний Єгор з кормом, то осінній Микола (19 грудня) буде з мостом — зима встановиться.
• Якщо на Юр’єву ніч заморозить, то ще сорок морозів на хліб упаде.
• Святий Юрій по полю ходить, хліб-жито робить.
• Коли сховається в житі ворона, то буде урожайне літо, а як горобцю по коліна, то буде лихе літо.
• На Юрія дощ - на худобу легкий рік.
• Як ґава до Юр'я у житі сховається, то буде жито.
• На Юрія посади редьку, то вроде, як кулак.
• На Юрія мороз - уродиться овес.
• Коли до Юрія закує зозуля на голе дерево, то буде голодне літо, а як на піст, то буде поліття.
• Після Юрія не можна сіяти маку, гарбузів і кукурудзи, бо пізно і майже нічого не вродить, малий врожай буде.
• Закувала зозуля до Юрія - на поганий врожай.
• Коли сховається в житі ворона (на Юрія), то буде урожайне літо; а як горобцю по коліна, то буде лихе літо.
• Коли закує зозуля до Юрія на голе дерево, то буде холодне літо; а як на лист, то буде поліття.
• Коли на Громницю півень не нап'ється водиці, то на Юрія віл не наїсться травиці.
• На Юрія ворона в житі ховається.
• На Юри, сховаються в житі кури.
• На Юрія сіна кинь тай вилка закинь.