Нове на порталі
Творчий марафон
Популярний вміст
Кобринська Наталія
Голос душі Наталії Кобринської
Моя візія почувань душі Н. Кобринської
Господи Боже, вселаскавий і всемогучий! Я безмежно вдячна Тобі за щастя народитися в такій гарній, побожній і повній чудових премудростей родині. Змалку купалася я в родинній любові, радісно пізнавала цей широкий світ, наповнений мудрістю і красою, як Тобою дарованими, так і людством твореними. Радість і щастя, щастя і радість колисали мене…
Та найвище щастя післав Ти мені в особі мого Теофіля. Мій коханий чоловік, криниця ласки й ніжності… Скарбниця глибоких знань і безмежної любові… Повірник моїх мрій і стремлінь, найщиріший друг душі моєї… Скільки спільних планів ми снували, як прагнули прислужитися Твоїй, Боже, славі та нашому українському народові, який за Твоїм незбагненним допустом терпів стільки важких випробувань та кривд від ворожих сил і тяжких обставин! Ми мріяли навчити наш народ бути мудрим, побожним та праведно виборювати собі щасливу долю…
Наталія Кобринська — зачинатель жіночого руху
Цього року маємо 160-літній ювілей видатної Українки, зачинательки жіночого руху в Україні, талановитої письменниці Наталії Кобринської (8.06.1855–22.01.1920).
Хоч минуло 160 років від її народження та 95 років, відколи вона покинула земний світ, роль її в історії України не втрачає свого значення. Навіть навпаки: у наш напружений і скрутний час варто почерпнути натхнення й сили в її прикладі.
У ХІХ столітті Європою прокотився рух за відстоювання інтересів жіноцтва. Людство досягло того рівня цивілізації, що замислилося над становищем у суспільстві жінок, над їх роллю в історії.
Не минув цей рух і України та показав, що розуміння цього питання в Україні, особливо в Галичині, випереджує європейське розуміння, глибше й досконаліше трактує його.
Найпершою українкою, що вникла в жіноче питання, вказувала на його гідне розв'язування та словом і ділом відстоювала інтереси жіноцтва, справедливо вважається Наталія Кобринська – письменниця, видавець і громадська діячка.
Дух часу, тепло душі…
- Час знайомства -
Наталія Кобринська – "Дух часу". Очі вирізнили цю малу, непоказну книжечку з поміж інших, рука потяглася саме до неї - спрацювали, напевне підсвідомі асоціації.
Є серед моїх знайомих родина Кобринських. Спіткало їх велике горе - померла їхня, змалку хвора, донька Наталка. І в пам'ять про неї батьки видали тоненьку збірочку Наталиних віршів - дівчина кохалася в поезії...
І знову я бачу знайоме ім'я на палітурці. Такий дивний збіг. І авторка зовсім інша, і з часу зовсім іншого, а ім'я те саме. Чи то доля обирає за іменем, чи ім'я притягує до себе певну долю? Не знаю. Але закономірність якась є.
