Купчик Лідія

А душа її – жива

OLYMPUS DIGITAL CAMERAУ Львівському Будинку Вчителя з ініціативи Ліги Українських Жінок та за сприяння керівництва Будинку Вчителя і товариства "Рідна Школа" ім. Костянтини Малицької відбулося урочисте вшанування пам'яті української поетеси Софії Малильо з нагоди 90-х роковин від її народження.

Софія Малильо добре відома на Закарпатті, але по всій Україні її ще мало знають, недооцінюють, хоч внесла вона вагомий вклад в українську поезію та ревно працювала на громадській ниві задля розквіту Української Держави.

У некрологах після її кончини закарпатська преса й інтернет-ресурси писали: "Відійшла у вічність одна з найвеличніших поеток Закарпаття, 89-річна мучениця, жертва комуністичного тоталітарного режиму Софія Малильо – Софійка, як ніжно її називали земляки".

Величний зразок із минулого

Леся Паєвська - 1У наш час, коли весь світ захоплюється і схиляє голови перед незламністю сучасної героїні Надії Савченко, доречно згадати і величний зразок такої незламності з минулого. Адже саме такі зразки породжують, плекають і продовжують традиції українського патріотизму й сили духу в сьогоденні.

У квітні маємо згадати Лесю Паєвську, яку в нас мало знають, але яку знали в Москві і трагічну долю якої вирішили там же, де вирішують долю сучасної героїні.

8 квітня 1953 року з Москви наказали розстріляти українку і це було негайно виконане в Києві…  

Леся Паєвська – величний зразок посвяти Україні
(17.І.1908 – 8.IV.1953)

Голос душі Наталії Кобринської

Моя візія почувань душі Н. Кобринської

Господи Боже, вселаскавий і всемогучий! Я безмежно вдячна Тобі за щастя народитися в такій гарній, побожній і повній чудових премудростей родині. Змалку купалася я в родинній любові, радісно пізнавала цей широкий світ, наповнений мудрістю і красою, як Тобою дарованими, так і людством твореними. Радість і щастя, щастя і радість колисали мене…

Та найвище щастя післав Ти мені в особі мого Теофіля. Мій коханий чоловік, криниця ласки й ніжності… Скарбниця глибоких знань і безмежної любові… Повірник моїх мрій і стремлінь, найщиріший друг душі моєї… Скільки спільних планів ми снували, як прагнули прислужитися Твоїй, Боже, славі та нашому українському народові, який за Твоїм незбагненним допустом терпів стільки важких випробувань та кривд від ворожих сил і тяжких обставин! Ми мріяли навчити наш народ бути мудрим, побожним та праведно виборювати собі щасливу долю…

Наталія Кобринська — зачинатель жіночого руху

Цього року маємо 160-літній ювілей видатної Українки, зачинательки жіночого руху в Україні, талановитої письменниці Наталії Кобринської (8.06.1855–22.01.1920).

Хоч минуло 160 років від її народження та 95 років, відколи вона покинула земний світ, роль її в історії України не втрачає свого значення. Навіть навпаки: у наш напружений і скрутний час варто почерпнути натхнення й сили в її прикладі.

У ХІХ столітті Європою прокотився рух за відстоювання інтересів жіноцтва. Людство досягло того рівня цивілізації, що замислилося над становищем у суспільстві жінок, над їх роллю в історії.

Не минув цей рух і України та показав, що розуміння цього питання в Україні, особливо в Галичині, випереджує європейське розуміння, глибше й досконаліше трактує його.

Найпершою українкою, що вникла в жіноче питання, вказувала на його гідне розв'язування та словом і ділом відстоювала інтереси жіноцтва, справедливо вважається Наталія Кобринська – письменниця, видавець і громадська діячка.

Лідія Купчик — лауреат премії імені Ірини Калинець (відео)

20150317_112531(2)Нещодавно до Києва зі Львова приїздила героїня порталу «Жінка-УКРАЇНКА», відома громадська діячка, журналіст і просто хороша людина Лідія Купчик.

Тут на неї чекала премія імені Ірини Калинець, яка присуджується за активну участь у громадсько-політичному житті України. Вручення відбувалося в Інституті філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Раді були й ми нагоді зустрітися та поспілкуватися. А також вручити подяку за участь у журі одного з конкурсів, проведеного порталом. Кожна думка, кожне слово цієї жінки відлунюють любов’ю до України. Тому приємні спогади хай навіть від короткого спілкування залишаються в пам’яті назавжди.

Сценарій завершення ювілейного року Тараса Шевченка

DSC_9057Сценарій урочистостей завершення ювілейного року Тараса Шевченка , що відбулися 27 грудня у Львові в Музею етнографії. 

Ведуча:

Слава Ісусу Христу!

Ось і наближається до свого кінця ще один рік – рік, наповнений надзвичайними тривогами, болями, переживаннями…

Але знаменно, що 2014 рік наповнений як драматичним сьогоденням, так і надзвичайно вагомими ювілеями подій, що мали великий вплив на історію України.

100 років від початку Першої світової війни,  100 років від створення Легіону Січових Стрільців,  70 років від утворення Української Головної Визвольної Ради,  25 літ від виходу з підпілля Української Греко-Католицької Церкви, яка стійко й жертовно обороняла українців Західної України від ворожого, антиукраїнського й безбожного впливу, – ці та інші події освячують наше сьогодення, яке наповнилось таким же драматизмом і разом з тим героїзмом.

Віншування пам'яті Тараса Шевченка та презентація книг у Львові

 20141227170031(2)27 грудня у Львові в Музею етнографії відбулося урочисте завершення ювілейного року Тараса Шевченка та презентація книги Лідії Купчик «ЖИТИ ЗА ШЕВЧЕНКОМ зможемо?»

Про Кобзаря, про презентовану книгу та про обов'язок повсякчас жити згідно з Шевченковими закликами говорили Ігор Калинець, Богдан Максимович, Андрій Могитич та Володимир Волошин.

Знайомство з Тетяною Домашенко

Думки в день ювілею Тетяни Домашенко

Час, коли я, як і все людство, з певним трепетом і застановою переступала поріг тисячоліть, приніс мені багато нових емоцій і цікавих знайомств. І серед них добре запало в пам'ять знайомство з чудовою українською поетесою Тетяною Домашенко.

А почалося це із знайомства з директором державного видавництва "Каменяр" Дмитром Сапігою. У 1999 році я вперше видавала свою книжку, точніше це були спомини мого дідуся-священика, який був і відомим громадським діячем і довголітнім політв'язнем совєтських таборів, Володимира Лиска, які я впорядкувала й доповнила.

Треба пам’ятати

У ці липневі дні мусимо згадати трагічні події, які мали місце у Львові в червні-липні 1941 року. Коли під натиском німців радянські війська покинули Львів, у львівських тюрмах було виявлено тисячі закатованих мирних людей.

Коли у червні 1941 року радянська влада покинула Львів, люди кинулися до тюрем, куди більшовиками було запроторено тисячі людей з усіх районів Львівщини. У всіх була надія на звільнення тих численних в'язнів. Та цю надію змінив нечуваний жах і розпач. Ті, що кинулися до тюрем, виявили в них тисячі неймовірно спотворених тіл закатованих мирних людей. 

Сьогодні річниця смерті Ігоря Білозора

Файл:Пам'ятник композитору Ігорю Білозіру.JPGСьогодні річниця смерті Ігоря Білозора. Побитий 8 травня 2000 року російськими мажорами-україножерами в кав'ярні «Цісарська кава», що на проспекті Шевченка у Львові. Внаслідок завданих травм 28 травня 2000 року Ігор помер у лікарні. Похований у Львові на Личаківському цвинтарі (поле № 2).

Україноненависники знищили відомого талановитого українця, як знищили Володимира Івасюка, як знищили Романа Ковалюка, якого знайшли аж у Токіо, та багатьох-багатьох інших… Гідність, інтелігентність, таланти українців не дають спокою тупим і підлим московитам, якими так легко керувати дияволу.

Щаслива родина Лідії Купчик

Лідія Купчик — одна з героїнь нашого порталу. Це досвідчена, мудра жінка, яка живе з Україною в серці.

Завжди уважно вчитуємося у її матеріали, прислуховуємося до порад, тішимося, що маємо змогу спілкуватися.

Фото, яке пані Ліда виставила на сторінці спільноти «Жінка-УКРАЇНКА», надихнуло на написання цих ось рядків. 

Бо ж як приємно дивитися на щирі посмішки, світлі обличчя справді української родини. Щасти вам!

Роздуми 17 березня 2014 року

Тривожний час сьогодення… Мов в калейдоскопі, мигтять події, що викликають масу роздумів і реакцій…

Тривожні роздуми, важкі переживання численних втрат українських патріотів і багато-багато щирих, благальних молитов. Більшість віруючих людей, когорти душпастирів–патріотів благають Господа Бога втрутитися в хід історії, вплинути на долю нашого народу.

На жаль, далеко не всі українці знають, вірять у силу молитви. Пожинаємо плоди тривалого перебування в імперії войовничого атеїзму. Та й впливи самодостатнього, успішного Заходу не привертають до Бога. Недарма кажуть, що в добробуті люди схильні забувати, хто дарує їм цей добробут.

Об'єднати вміст