Жінка-УКРАЇНКА

У наш час, коли весь світ захоплюється і схиляє голови перед незламністю сучасної героїні Надії Савченко, доречно згадати і величний зразок такої незламності з минулого. Адже саме такі зразки породжують, плекають і продовжують традиції українського патріотизму й сили духу в сьогоденні.

У квітні маємо згадати Лесю Паєвську, яку в нас мало знають, але яку знали в Москві і трагічну долю якої вирішили там же, де вирішують долю сучасної героїні.

8 квітня 1953 року з Москви наказали розстріляти українку і це було негайно виконане в Києві…  

Леся Паєвська – величний зразок посвяти Україні
(17.І.1908 – 8.IV.1953)

Цього року маємо 160-літній ювілей видатної Українки, зачинательки жіночого руху в Україні, талановитої письменниці Наталії Кобринської (8.06.1855–22.01.1920).

Хоч минуло 160 років від її народження та 95 років, відколи вона покинула земний світ, роль її в історії України не втрачає свого значення. Навіть навпаки: у наш напружений і скрутний час варто почерпнути натхнення й сили в її прикладі.

У ХІХ столітті Європою прокотився рух за відстоювання інтересів жіноцтва. Людство досягло того рівня цивілізації, що замислилося над становищем у суспільстві жінок, над їх роллю в історії.

Не минув цей рух і України та показав, що розуміння цього питання в Україні, особливо в Галичині, випереджує європейське розуміння, глибше й досконаліше трактує його.

Найпершою українкою, що вникла в жіноче питання, вказувала на його гідне розв'язування та словом і ділом відстоювала інтереси жіноцтва, справедливо вважається Наталія Кобринська – письменниця, видавець і громадська діячка.

Сценарій урочистостей завершення ювілейного року Тараса Шевченка , що відбулися 27 грудня у Львові в Музею етнографії. 

Ведуча:

Слава Ісусу Христу!

Ось і наближається до свого кінця ще один рік – рік, наповнений надзвичайними тривогами, болями, переживаннями…

Але знаменно, що 2014 рік наповнений як драматичним сьогоденням, так і надзвичайно вагомими ювілеями подій, що мали великий вплив на історію України.

100 років від початку Першої світової війни,  100 років від створення Легіону Січових Стрільців,  70 років від утворення Української Головної Визвольної Ради,  25 літ від виходу з підпілля Української Греко-Католицької Церкви, яка стійко й жертовно обороняла українців Західної України від ворожого, антиукраїнського й безбожного впливу, – ці та інші події освячують наше сьогодення, яке наповнилось таким же драматизмом і разом з тим героїзмом.

Думки в день ювілею Тетяни Домашенко

Час, коли я, як і все людство, з певним трепетом і застановою переступала поріг тисячоліть, приніс мені багато нових емоцій і цікавих знайомств. І серед них добре запало в пам'ять знайомство з чудовою українською поетесою Тетяною Домашенко.

А почалося це із знайомства з директором державного видавництва "Каменяр" Дмитром Сапігою. У 1999 році я вперше видавала свою книжку, точніше це були спомини мого дідуся-священика, який був і відомим громадським діячем і довголітнім політв'язнем совєтських таборів, Володимира Лиска, які я впорядкувала й доповнила.

Сьогодні річниця смерті Ігоря Білозора. Побитий 8 травня 2000 року російськими мажорами-україножерами в кав'ярні «Цісарська кава», що на проспекті Шевченка у Львові. Внаслідок завданих травм 28 травня 2000 року Ігор помер у лікарні. Похований у Львові на Личаківському цвинтарі (поле № 2).

Україноненависники знищили відомого талановитого українця, як знищили Володимира Івасюка, як знищили Романа Ковалюка, якого знайшли аж у Токіо, та багатьох-багатьох інших… Гідність, інтелігентність, таланти українців не дають спокою тупим і підлим московитам, якими так легко керувати дияволу.