Жінка-УКРАЇНКА

У ці липневі дні мусимо згадати трагічні події, які мали місце у Львові в червні-липні 1941 року. Коли під натиском німців радянські війська покинули Львів, у львівських тюрмах було виявлено тисячі закатованих мирних людей.

Коли у червні 1941 року радянська влада покинула Львів, люди кинулися до тюрем, куди більшовиками було запроторено тисячі людей з усіх районів Львівщини. У всіх була надія на звільнення тих численних в'язнів. Та цю надію змінив нечуваний жах і розпач. Ті, що кинулися до тюрем, виявили в них тисячі неймовірно спотворених тіл закатованих мирних людей. 

Усіх, кого не опізнали родичі та не забрали в червні із приміщень тюрем для поховання, в липні було захоронено без домовин у великому рові біля бічної стіни Янівського цвинтаря (поле 55). 

Десятиліттями в період радянської влади на це місце скидали сміття. Та люди берегли в своїх серцях пам'ять про цих невинноубієнних земляків та приходили сюди потайки помолитися. 

Тепер там з ініціативи Ліги Українських Жінок, за підтримки багатьох патріотичних організацій та стараннями міської влади постав величавий комплекс, який простягнувся на сто метрів. Він іменується "Меморіал жертвам політичних репресій московського комуністичного режиму в Україні" та подає лаконічну, проте конкретну інформацію про масштаби злочину комуністичного режиму на Львівщині, що відображає і загальну суть окупації України совєтською владою.

Адже у цвинтарних книгах Львівського міського архіву записано, що 2-4 липня 1941 року було поховано на Янівському цвинтарі 513 неопізнаних осіб, знайдених у трьох львівських тюрмах. Подальші дослідження виявили, що в лютому-березні 1942 року ще було здійснено перевезення знайдених у тюрмах останків жертв червня 1941 року. В архіві вказано, що тоді було почислено 1080 осіб, а решта останків – "у 24 ящиках".