Жінка-УКРАЇНКА

Думки в день ювілею Тетяни Домашенко

Час, коли я, як і все людство, з певним трепетом і застановою переступала поріг тисячоліть, приніс мені багато нових емоцій і цікавих знайомств. І серед них добре запало в пам'ять знайомство з чудовою українською поетесою Тетяною Домашенко.

А почалося це із знайомства з директором державного видавництва "Каменяр" Дмитром Сапігою. У 1999 році я вперше видавала свою книжку, точніше це були спомини мого дідуся-священика, який був і відомим громадським діячем і довголітнім політв'язнем совєтських таборів, Володимира Лиска, які я впорядкувала й доповнила.

Вважаючи цю працю вагомою й важливою для сучасників, звернулася зі своїм проектом і до найбільш поважного у Львові видавництва "Каменяр". Пан Дмитро щиро зацікавився цією працею, взявся сам її редагувати, внаслідок чого започаткувалися наші зустрічі. Пан Дмитро виявився дуже цікавим співрозмовником, який багато знає, тяжіє до всього доброго, гарного, українського. Його глибокі цікаві сентенції були напрочуд співзвучні з моїми поглядами й відчуттями… І ось одного разу пан Дмитро поділився зі мною своїм відкриттям поезії Тетяни Домашенко. При тому він признався, що досить скептично й обережно ставиться до авторів, які приносять йому свої поезії. Мовляв, надто вже всі хочуть друкувати свої твори. Так із самої чемності взяв почитати поезії, які запропонувала Тетяна Домашенко. І був буквально вражений, захоплений ними! Зі щирим захопленням ділився своїм враженням, відразу прийняв їх до друку, і так появилася перша поетична збірка Тетяни Домашенко "Калинове намисто", яка вийшла у видавництві "Каменяр" в 2000 році. Пан Дмитро подарував мені сигнальний примірник цієї ошатної, невеликої за обсягом, але багатої за духовністю книжечки. Це було моє перше знайомство, моє відкриття чудової української поетеси, сучасниці.

Незабаром ми з директором Дмитром Сапігою були запрошені до м.Городка на презентацію моєї книжки "Без зерна неправди. Спомини отця-декана Володимира Лиска". І ось пан Дмитро запросив їхати з нами Тетяну Домашенко із її подругою Зіркою Андрусь. Зірку, як і її св.п. маму, я знала із праці в Союзі Українок, а знайомство з поетесою, творчість якої вже полюбила, було для мене великою радістю.

Після урочистої презентації книги в Народному Домі Городка міська влада та представники громадськості запросили львів'ян (а було нас досить багато) на святкову зустріч до кафе. І тут присутніх осяяло проміння таланту Тетяни Домашенко. Після короткого представлення її Дмитром Сапігою Тетяна читала свої вірші. Читала натхненно, з великою акторською майстерністю… Поезії, які захоплювали й зворушували, проймали душу, зміцнювали патріотичний дух. А сама Тетяна – вродлива чорнявка-полтавчанка – сприймалася як символ чарівної Українки, асоціювалася мені зі славним образом Наталки-Полтавки. Присутній мій однокласник і друг, св.п. Орест Галушка, журналіст, який вже був знайомий з творчістю Тетяни, просив прочитати все нові й нові поезії, і вона читала й читала під щирі овації присутніх.

Радісно переконувалися присутні в істинності твердження поетеси:

Я зліплена уся із України –
З найпотаємніших землі цієї див.
Пульсує в жилах сік тії калини, що
Козаком прапрадід посадив.

Із пісні – карі очі й чорні брови,
З шовкових трав заплетена коса,
З молитви пращурів почула рідну мову,
Із прастраждань скотилася сльоза…

Вбираю серцем вічні ці перлини,
Бальзам на рани в найчорніші дні –
Я зліплена уся із України,
І Україна вся до крапельки в мені.

Відтоді близькою й дорогою є для мене Тетяна Домашенко. З радістю зустрічала її нові збірки "Озовітесь — мати кличе" (2001 р.), "Дві дороги" (2004 р.), "Ода батьківській хаті" (2010 р.)

Щиро зраділа я, коли Тетяні вдалося створити приватне видавництво "Духовна вісь", в якому вона є директором і яке видало мою книгу "Світло Вчительки" (2005). Приємно було репрезентувати у Львівському Палаці мистецтв видавництво "Духовна вісь" і мою нову книгу.

Ми, львів'яни, гордимося, що Тетяна полюбила наше місто, часто буває у Львові, є для нас шанованою і рідною.

Цього року, року важких випробувань і втрат, зі щемом у серці читаємо нову збірку Тетяни Домашенко "Небесна Сотня Майдану". Вона, яка багато часу провела на Київському Майдані, знала багатьох його Героїв, пропустила весь біль втрат крізь своє серце і створила їм немеркнучий пам'ятник. Разом з тим ця збірка – великий дар сучасникам, джерело наснаги й плекання найвищих почуттів українців-патріотів.

Цей рік – ювілейний для Тетяни Домашенко. Отож, хочу привітати Тетяну Домашенко з її ювілеєм як від себе, так і від всіх львів'ян – і тих, хто її знає, і тих, що люблять її поезію, не будучи знайомими з нею особисто. Думаю, що всі ми бажаємо Тетяні творчої наснаги, міцного здоров'я, тепла в родині, добрих друзів, здійснення всіх задумів. Особливо гаряче бажаємо зустріти наступний ювілей у мирі й спокої, в квітучій Україні, яку вона так любить.

Лідія Купчик,
Голова Львівської міської організації
Всеукраїнської Ліги Українських Жінок

На фото Тетяна Домашенко.