Жінка-УКРАЇНКА

Цьогоріч, 10 лютого, поетично-музичний фестиваль «Віршень» та його засновник, ідейний натхненник і ведучий Сергій Пантюк удвадцятьперше зібрав у приміщенні Видавництва «Смолоскип» друзів – поетів, бардів і усіх, хто цікавиться сучасною українською літературою та цінує художнє слово. Не кожен сучасний український фестиваль може похвалитися такою солідною і водночас молодою датою, а також постійно переповненими залами. 

«Віршню», який за час свого існування змінив кілька назв – «Під знаков Володія», «Сліва-фест» –  це вдається постійно. Ось, і двадцять перший фестиваль, здається, зібрав більше фанатів і прихильників, ніж минулорічний ювілейний. Думається, що секретів такого успіху декілька – харизма поета і громадського діяча Сергія Пантюка, який вміє згуртовувати довкола себе талановитих і яскравих людей, невимушена і трохи розбишацька атмосфера дійства та видавничі та творчі новинки, презентовані під час виступів.

«Віршень» – 2017, окрім виступів дебютантів і метрів української поезії та авторської пісні, причащав присутніх не лише «ворожою кров’ю», а й цікавими проектами. Чого вартий волонтерський видавничий проект «Рядки з передової»! У цій серії вже побачили світ збірки бійців теперішньої російсько-української війни  Ярослава Платміра «Кулею й пером», Влада Сорда «Трансгрес(і)я», Олекси Бика «Вірші на руці». Очікується вихід нової поетичної збірки Олени Задорожної  «Дорогами схимника». Як зазначив Сергій Пантюк, війна часто стимулює до творчості, до бажання озвучити думки й пережиті ситуації, тож головне у цих книжках не стільки версифікаційна вправність, як щирість, емоційна напруга, загострені почуття. Важливо також, що серія «Рядки з передової» побачила світ завдяки коштам, зібраним усім світом, за принципом давньої української толоки.

Не забуває «Віршень» і про тих поетів, які були його постійними учасниками, але, на жаль, вже перебувають в інших, кращих світах. Так, відбулась пост-презентація збірки прози, публіцистики та спогадів Юрія В. Ноги, який не проминав фестивалю та свого часу входив і до оргкомітету.

Святковим подарунком від іменинника стала також презентація найповнішого вибраного Сергія Пантюка «Так мовчав Заратустра». Як зауважив директор видавництва «Смолоскип» Ростислав Семків, ця книжка підсумовує найбільш промовисті з-поміж досі написаних поезій автора, у чомусь авангардових, у чомусь високо утрадиційованих. Так само величезною приємністю для учасників була презентація тізера мультфільму за науково-фантастичною повістю С. Пантюка «Вінчі й Едісон» від студії «Мураха» (керівник Тетяна Ясінчук). На прем’єру відтепер чекатимуть усі, хто бачив цей запальний і барвистий ролик.

Отже, «Віршень» — 2017, який подарував радість знайомства з молодими поетами, розкішні виступи знаних письменників і бардів, веселе спілкування із друзями гідно продовжив традиції попередніх, показавши, що цікавість публіки  і митців до нього лише зростає, що мистецький потенціал засновника і учасників набуває нових відтінків і обертів, що у подальшому на нас чекають інші цікаві проекти й книжки. Тож зустрінемось на «Віршні» - 2018!

Тетяна Шептицька

Також про фестиваль від його учасників та гостей:

Алла Миколаєнко: 

У "Віршня", який виріс зі "Сліва-фесту", є та особливість, що вирізняє його з-поміж інших літфестів України: на одній сцені стають рівними і розкручені поети, і молоді початківці. Власне тому Сергій Пантюк для багатьох поетів є  "батьком" у літературі. Тому "Віршень" - це масштаби і рівень. Цього року знаковим став вихід книжки самого винуватця. "Так мовчав Заратустра", так не мовчав Сергій Пантюк і поети з його оточення.

Едуард Драч: 

Не всякий поетичний фестиваль може похвалитися аншлагами. Віршень, колишній Сліва-фест - може. Пам'ятаю аншлаги з найпершого, на котрому був. Десь на Подолі в якомусь навчальному закладі.

Ніна Головченко: (ВІРШЕНЬ: три празники в гості) 

На 21-й поетичний фестиваль Сергія ПАНТЮКА «Віршень» потрапила вперше, але саме тут раптом відчула себе причетною, не сторонньою, посвяченою. Майже загублене у буднях відчуття єдності у творчості додало і снаги до життя, і енергії, і «нестерпної легкості буття».

На «цьому доброму вечорі»  зійшлися «три празники в гості»: поезія, поети і вино. Давньогрецька традиція підсилювати насолоду від поетичного натхнення гарним вином набула у господаря поетичного марафону Сергія ПАНТЮКА українського звучання: із чималого цеберця кожен поет черпав «злу вражу кров», і тільки після такого причастя мав право виголошувати поетичні рядки.

Як не парадоксально, але демократична атмосфера вечірки у Сергія ПАНТЮКА поєднала непоєднуване, а саме: відточену поезію майстрів пера; недовершені, але свіжі, образні, нахабні вірші початківців; і чесні, відверті, хоч і не абсолютні за ритмо-мелодикою чи римою, вірші хлопців, котрі знають усе про війну, знають усе про реальну «злу москальську вражу кров» у зоні АТО.

Саме на цьому святі красного слова прозвучали автори, яких читаю останнім часом, і я переконалася в тому, що вони шанують не тільки поезію: Пантюк любить дівчат; Гуменюк любить війну; а Андрусяк любить Стефу… Чому?.. Та тому, що, наприклад, Сергій Пантюк, поміж презентацією своєї нової книги, модеруванням заходу і виночерпанням, встигав причаровувати найяснішою усмішкою мольфара від Поезії отих найкреативніших молодих поеток. Борис Гуменюк, постійний учасник фестивалю, автор знаменитих «Віршів з війни», зателефонував із зони АТО, привітав іменинника, але вірші обіцяв почитати наступного разу, коли повернеться до Києва. А Іван Андрусяк прочитав для дорослої аудиторії декілька віршів для молодшого шкільного віку зі збірки «Лякація», чим додав до атмосфери фестивалю невимушености і гри. Також пан Іван представив і підтримав дівчину – поета-початківця, яка дуже хвилювалася через виступ перед зібранням найліпших поетів України. Очевидно, оце тонке відчуття стану душі дитини і визначило магістральну лінію творчості Івана Андрусяка: він пише і видає переважно книги для дітей.

Окрім емоцій і яскравих вражень від поезії, поетів і вина!!!, маю класні «трофеї»: Сергій Пантюк підписав свою книгу «Так мовчав Заратустра»; Іван Андрусяк подарував свою книгу «Лякація»; Таня Череп-Пероганич познайомила з альманахом «Слово жінки». Ну, за СЛОВО!..

Юрій Пероганич: 

На фестивалі втретє. Приходжу підтримати і послухати дружину поетку. Вражаюча атмосфера, харизматичний модератор Сергій Пантюк. Хотілося б, щоб з кожним роком якомога більше українців впивалися духом чудового фесту і «вражою злою кров'ю».

Володимир Германов:

«Віршень» – це здебільшого фестиваль «своїх» для «своїх». Невимушеність, почасти зухвалість, водночас напруга від перемішаних абсолютно різних творчих потоків і потічків. Письменники та музиканти виступають/діляться між собою власними здобутками. На таких фестивалях, як на мене, головне почути інших, відчути сучасне творче середовище й спробувати знайти в ньому своє осібне місце... Проте місія «Віршня» - рушити Україною, по містах і містечках аби донести сучасну українську поезію/музику до загалу. При бажанні поет завжди почує поета. Головне, щоб і суспільство почуло їх".

Фото з "Віршня" Володимира Осипенка за посиланням: https://www.facebook.com/…

та Костянтина Зозулі https://www.facebook.com/